Всечесним отцям духовним, преподобним ченцям і черницям
та вірним Помісної Української Греко-католицької Церкви
МИР У ГОСПОДІ І НАШЕ АРХИЄРЕЙСЬКЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Дорогі в Христі Браття і Сестри!
У світлий день Христового Воскресіння, який наповняє серце кожного члена Церкви невисказаною радістю тріюмфу Христа — його великої перемоги над неправдою і злобою, над силами диявола, ба навіть над смертю, — ми, Ваші Пастирі, ділимося з Вами тією небесною радістю і вітаємо Вас усіх нашим невмирущим і радісним великоднім привітом: Христос Воскрес!
Воскресіння Христа у великій славі й величі — після Його нечуваних страждань, фізичних і моральних, та після Його смерти на хресті — це найсвітліший день у житті Божого Сина в часі Його перебування на землі у людській природі. Це найрадісніша найбільш вирішального значення для всього людського роду подія та найсильніша запорука і нашого майбутнього воскресіння до нового, вічно щасливого життя. Бо світле Христове Воскресіння — це велично-радісна подія, що нею небеса достойно веселяться і земля радується, а весь світ — видимий і невидимий — празнує, бо воскрес Христос — радість вічна! (Канон, пісня 1).
Серед буревіїв у нашій історії, серед руїн наших духовних, культурних, релігійно-церковних і матеріяльних надбань, що їх нам нищили вороги наші впродовж історії, наша Церква не втратила ніколи своїх найвищих духовних скарбів, що їх виплекала на грунті нашої віри у Христове Воскресіння і надії на майбутнє воскресіння наших найвищих ідеалів, тут, на землі, і колись, у вічності, особистих і всенародніх. Може, це причина, чому український народ мав належне розуміня Христового Воскресіння, як запоруки Божої слави і своєї кращої долі. Мабуть, ніде в цілому християнському світі не обходили й не обходять свята Христового Воскресіння так величаво й з таким глибоким розумінням, так радісно і з таким духовним багатством, як у нас в Україні, у нашій Церкві, серед нашого народу.
Тож не диво, що із святим зворушенням жде Церква й народ України цей «празник празників і торжество торжеств». Після Великопосного говіння, після завершення покаянного подвигу й очищення душі з гріхів та прийняття Пресвятої Тайни Євхаристії — духово обновлений народ жде у святочному настрої свята Воскресіння. Безпосередньо перед Воскресінням, у Страсному тижні вірні беруть активну участь у таїнстві Того, що був жорстоко розп’ятий, що у великому болі й опущенні кликав до Небесного Отця: «Чому Ти мене покинув?» (Мт. 27,46), що склонивши голову, віддав свого духа, що був похований і на світанку третього дня воскрес! Увесь народ глибоко переживає жалібну історію Христових страстей, про які повчає його свята Церква, читаючи дванадцять страсних Євангелій у Великий Четвер, що кладе глибокі, повні щирої перепросьби, поклони перед мертвим тілом Спасителя на плащаниці. Він проливає сльози жалю разом із Пречистою Марією над гробом Христа в часі «Єрусалимської утрені», а з ірмосів «Надгробного» вже лунає заспокійливий і повний радісної надії голос зложеного до гробу Спасителя, звернений до Пресвятої Матері: «Не ридай надо мною, Мати, бачачи мене у гробі, бо я встану і прославлюся, і піднесу у славі-безперестанку, як Бог — тих, що з вірою і любов’ю Тебе величають».
І скоро після того зникає смуток, щезає жалібний настрій, запалюються свічі у храмі і в руках вірних роздзвонюються могутньо і радісно дзвони і формується святочний похід-процесія. Священик, поклавши з глибокою пошаною плащаницю на престіл, вертається до людей і з хрестом у руках сповіщає голосно всім словами радісної стихири що вже «Воскресіння Твоє, Христе Спасе, ангели оспівують на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе оспівувати і славити». Надхненний народ підхоплює цю воскресну стихиру-пісню в супроводі радісного гомону дзвонів і захоплених співів, урочистий похід виходить із храму, обходить його тричі, після чого священик стає перед закритими церковними дверима. Вмовкають розспівані голоси і серед урочистої тишини священик розпочинає величаву Пасхальну утреню. На його перше «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував» стрясає всіма, наче електричний струм, свята дрож, і раптом із грудей всієї процесії виривається теж могутній спів «Христос воскрес із мертвих…».
«Нехай воскресне Бог і розбіжаться вороги його, і нехай тікають від лиця його ті, що ненавидять його» та інші стихи, що їх читає священик, які переплітаються зі співом воскресного тропаря, по скінченні яких священик відкриває хрестом церковні двері і ціла процесія входить до яскраво освітленого храму, де продовжується Пасхальна утреня.
Центральною і найкращою частиною тієї величавої утрені є т. зв. Канон Пасхи, що його написав св. Іван Дамаскин. Цей геніяльний твір, його недосяжний своєю глибиною і красою гимн на честь Христового Воскресіння і неперевершена прослава воскреслого Христа-Життєдавця, Сонця правди, Переможця гріха й диявола, що відкрив нам двері до раю та дав нам «життя вічне і превелику милість». Канон Пасхи закінчується маєстатичною піснею-світилнем: «Плоттю уснув, як мертвий, царю і Господи, тридневний воскрес єси, Адама воздвиг із тлі і знищив смерть: Пасха нетління, світу спасіння».
До тієї святої радости Воскресіння закликає нас перш за все рідна Церква зі своїми поученнями і своїми літургічно-обрядовими скарбами захоплює зірних всієї України впродовж нашого тисячолітнього християнства.
Дорогі в Христі Браття і Сестри в Україні! У ці світлі й радісні дні Христового Воскресіння піднесіть вгору Ваші серця! Випростуйте голови наші. Вірте в перемогу добра над злом, правди над кривдою, починайте жити новим, праведним і чесним життям. Дорогі наші вірні з діяспори! Не забувайте значення Христової Пасхи, жийте послідовним християнським життям і несіть світло Христової Євангелії на рідні землі!
Тому ми, Ваші Владики, кличемо до Вас словами воскресних пісень: «Нехай воскресне Бог і розбігнуться вороги його, і нехай тікають від лиця його ті, що ненавидять його». Ви йдете Христовим шляхом і несете свій і свого народу хрест. Не падайте духом і пам’ятайте, що після кривавої Голготи прийшло світле й радісне воскресіння Христа. Бо не хрест є останнім словом у Його науці, а воскресіння; не смерть, а життя; бо після Страсної П’ятниці приходить радісний Великдень!
Пам’ятаймо, що маємо стати «новими людьми», що між нами має запанувати єдність, братня любов та особисті й громадські чесноти! Тому, оновлені, воскресаймо до нового життя й до успішної праці для нашої Церкви й народу. Святкуймо Христове Воскресіння згідно з Божою волею та з традиціями християнської України!
Воскресіння — це тайна віри, в яку треба вірити — це значить приймати Боже слово, Божий поклик, Божі вимоги й Божий приказ, щоб спасти свою душу. З боку кожного християнина мусить бути дана відповідь глибокого переконання про правдивість Божого домагання і Божого звернення словом і ділом до людини. Інакше, хто не увірить, буде обсуджений. Тому треба шанувати Церкву й учительську владу Святішого Отця й єпископів, бо через них промовляє воскреслий Христос, вказуючи дорогу до спасіння.
Христос воскрес, як нова людина, і дух, і тіло були вповні віддані впливові другої особи Божої. Тому й св. Павло каже, що «вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають, привабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди» (Еф. 4, 14; 22-2; пор.: Кол. З, 10; Кор. 5, 17).
І з цьогорічним святом Воскресіння треба всім нам воскреснути до нового життя після покаяння й освячення, до відновленого природнього й надприроднього життя в постановах і чеснотах. Та не лише воскреснути як одиниці, але й як увесь народ, піднесений і двигнений до нових поривів і здвигів. Не кланяймося противним Христові засадам і будьмо вірні своїй Українській Греко-католицькій Церкві, яка змагається за належне їй місце в житті всієї України і в цілій Вселенській Христовій Церкві, зберігаючи свої літургічно-обрядові скарби й традиції.
Своєю жертвенною працею помагаймо собі всі, об’єднані однією думкою, щоб осягнути належне нам місце між Церквами християнського світу й вічне царство. Амінь.
Благословення Господнє на Вас!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
+ Мирослав І. Кардинал Любачівський
і Ієрархія Помісної Української Греко-католицької Церкви
Дано у Львові при Архикатедральному Соборі св. Юрія
у празник Стрітення Господа нашого Ісуса Христа
2/15 лютого 1994 р.Б.
