Лучіться разом в організації. Заводіть по своїх селах християнські крамниці, громадські шпихлірі та всякі інші пожиточні установи! У нас, священиків, найдете завжди не тільки пораду, але теж (оскільки це буде лише в наших силах) і чинну поміч.
Пам’ятайте, що лише тоді зможете по Божому жити та по Божому дораблятися майна, коли держатись будете св. Віри, св. католицької Церкви тай нас, своїх Духовних Отців. Коли будемо заодно держатись разом, — тоді у кожному ділі виказуватимемо більшусилу.А противно: коли будемо роз’єднані, тоді ослабнемо і ні до чого не дійдемо!
Пам’ятайте, що Церква Ісуса Христа є безмірною силою! Бо силоюБожою, —силою, щоможеподативампомічнетількивсправах,щовідносяться до добрадуші, аленавітьусправахдочасних.
Пам’ятайте ще й те,щонаука, яку Вам голосять ДуховніОтці, є Божим Словом. Тому мусите приймати її як зі самих Божих рук! Бо ж сказав Ісус Христос (до своїх висланців): “Хто вас слухає, —мене слухає, а хто вами погорджує, мною погорджує!” (Л. 10, 16).
Ви мусите мати довір’я до нас, священиків! Бо ж ми дбаємо про ваше добро, — бо ж у наші руки віддав Ісус Христос справу вашого спасіння, — бо ж вас дав нам, як синів!
А коли домагаємось від Вас довір’я і послуху, то не йде нам про нас і нашу славу, алепро Ваше добро.
Бо ми знаємо, щоколи не будете вірити нашійнауці,то не будете знатийнаукиІсусаХриста. І коли з наших рук не дістанете Божої благодаті, то й зовсім не будете мати її! Бо без священиків не найдете ніде ні Слова Божого, ні відпущення гріхів, ні жадної іншої Св. Тайни.
А без віри в науку Ісуса Христа неможливо подобатися Господеві Богові.
А Святі Тайни є джерелом Божої благодаті.
СИЛА НАРОДУ – ЧЕРЕЗ ХРИСТА
Але наука Ісуса Христа є не тільки для одиниць дорогою до добробуту, — але є нею й для цілого суспільства. Вона є найліпшою основою економічної сили народу, — сили, яку становить не сума маєтків, а пересічна заможність усіх громадян.
Тільки такий народ є багатий і сильний, у якому всі, або майже всі (відповідно до свогостановища),єзаможні. Не багато користи із багатств суспільства, коли не розложені вони на всі його верстви, — а, по можності, й на всі одиниці його рівномірно. А таке рівномірне розложення їх неможливе знову без морального закону, який усіх нарівні обов’язує.
Говорю це до тих із Вас, що шукаєте економічної сили без моралі, без Божого Закону. Неможливий економічний добробут без моралі, —бонеможливийвінбезсуспільноголаду. Асуспільноголадунема, —денемарівновагиправіобов’язків. Атакоїрівновагинема, — де нема етики.
Неможливий є теж економічний добробут, коли він опертий на етиці, яку понимається, як справу приватну кожного зокрема. Бо така етика є передусім у кожного (або майже у кожного) різна і через те замало має сили, щоб удержати суспільство в рівновазі. Люди з такою етикою, .— хоч би навіть і найчесніші, — нагинатимуть нераз своє переконання до своїх потреб, не можучи самі для себе поставити границі егоїзму. Через те, попри всі свої ідеали, стануть легко матеріялістами. Бо їхнє приватне майно являтись їм буде часто, як не завсіди, річчю найважнішою. Вони не зможуть піднестися понад себе самих і за понукою пристрастей, — незв’язаних нічим (— хіба що тільки безсильним світським законом —), полишать на боці невигідне переконання: —ідеал, який вимагає пожертвування, і стануть часто замкненими в собі мерзенними егоїстами.
Мораль, потрібна до економічного добробуту, мусить бути незалежною від людей та їхньої самоволі. Мусить однаково обов’язувати! — Мусить мати санкцію, вищу, ніж санкції трибуналів світу, — так, що нарушення її каране було б конечно якоюсь безоглядною справедливістю, якої на цьому світі нема.
Словом: Мораль, потрібна до заховання суспільного ладу, — отже й до економічного добробуту, мусить бути Божим Законом.
Тому нема, і ніколи під сонцем не буде, — другої науки, яка була б відповіднішою дорогою до ладу та економічної сили, як Євангелія Ісуса Христа!Бо нема і не буде науки, що в рівній мірі, як Євангелія, заховувала б рівновагу прав і обов’язків людей супроти себе, — яка визначувала б границю самолюбства та любови ближнього, — яка так легко розв’язувала б труднощі суспільного життя.
Тому, хочби навіть і всі Ви, Любі Браття, були багачами. — а якщо не будете добрими християнами, — то багатства Ваші не будуть тривалі. Не тільки тому, що не матимете благословення Божого, але ще й тому, що не буде поміж Вами ні любови, ні згоди (— так, що не раз і брат братові ворогом стане, —) — ще й тому, що не буде сили, яка повз держала б кривди та самоволі злих і яка додала б заохоти до сумлінної та чесної праці, як і несення взаємної помочі.
НЕ СТАВТЕ ДОЧАСНОГО ДОБРА ВИЩЕ БОГА!
При старанні про багатства, перестерігає Христос лише перед одним: А саме, щоб люди не клали майна вище Бога, — вище сумління, — й вище вічного щастя! Щоб Божих дарів самі собі на шкоду не повертали! Бо направду було б то великою шкодою і правдивим лихом для чоловіка, коли б через майно кривдив один одного, коли б хто задля гроша запропащував свою безсмертну душу, відкуплену Кров’ю Ісуса Христа.
Так уживане добро не є вже справжнім добром чоловіка, а справжнім злом! “Бо що поможе чоловікові, коли ввесь світ здобуде, а свою душу занапастить?” (Мт. 16, 26).
І я за Христом повтаряю:
Працюйте, Мої Любі Браття, — дбайте про туземні добра, — цініть їх і помножуйте! З цілого серця уділяю вам благословенства до тієї праці.
Але при цьому не забувайте на те, що важніше: “Шукайте перш (усього) царства Божого і Його правди, а те все доложиться вам!” (Мт. 6, 33).
Тим Царством Божим називає тут Ісус Христос якраз моральність, зберігання Божих Заповідей та вічне щастя.
Отже дбайте перш усього про Боже Царство і все те, що до Нього веде! А працю і старання про туземні речі покладіть на другому місці! Тоді будете мати запоруку від самого Бога, що в праці Вам пощастить.
Тож працюйте, — але так, щоб доробляючись дочасного добра, не стратили вічного!
Працюйте, — але з ласкою та благословенням Божим! Бо без нього далеко не зайдете і ліпшої долі на цьому світі не осягнете!
З твору “Перше слово пастиря (Пастирський лист до вірних Станиславівської єпархії, даний у дні Св. пророка Іллі, 1899)”. За виданням “Твори слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. Пастирські листи (2.VIII. 1899 р. – 7.IX.1901 Том.1), Торонто 1965″
