Серпень є знаковим місяцем для ірландської католицької спільноти. У цей місяць вірні організовують Дев’ятницю – прощу до Богородиці. Ірландці з усі куточків свого краю з’їжджаються до селища Нок, церкви Knock Shrine, аби попросити у Богородиці про заступництво. Щодня відбуваються літургії, молитви, спеціальні богослужіння за оздоровлення хворих тощо. Також до слова у храмі запрошують різних людей для проповідей. 18 серпня в Ірландії організували день молитви за мир в Україні, який відвідали і ірландці, і багато українців.
До спільної молитви з ірландськими священнослужителями долучилися владика Кеннет Новаківський, апостольський візитатор для українців в Ірландії, о. Василь Корніцький, душпастир для українців в Ірландії, о. Андрій Малиш, канцлер єпархії в Лондоні. Також день молитви за Україну відвідала Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ірландії Лариса Герасько. Доповідачкою цього дня стала Галина Теслюк, доцентка кафедри біблійних наук УКУ. Вона звернулася до ірландців та до своїх співгромадян з короткою наукою про те, як Святе Письмо вчить нас реагувати на ті події, які зараз відбуваються в Україні.
Ірландія від початку повномасштабного вторгнення росії прийняла близько 50 тис. українських переселенців. За словами Галини Теслюк, ірландці не на словах розуміють українців, адже самі мають трагічну історію колонізації та впливу іншої держави на них.
Нижче подаємо слово Галини Теслюк під час проповіді в церкві Knock Shrine.
Дорогі мої співгромадяни, українки й українці, сестри і брати. Слава Ісусу Христу!
Розпочну своє коротке звернення до вас словами пророка Ісаї, які описують, як надія мотивує та надихає рухатися вперед: «Ті, хто надіються на Господа, відновлять свої сили, вони розправлять крила наче орли, бігтимуть, але не знемагатимуть, йтимуть вперед, але не втомляться» (Іс 40:31).
Випробування, які нас сьогодні спіткали, провокують дуже природно масу запитань до Бога, особливо після побачених фото та почутих розповідей про звірства на територіях, звідки російські війська відступили, від відео сюжетів, де показують, як ракетні удари звернені на цивільні структури та убивають невинних людей. – Чому Господь це допустив? Хто винен у цьому всьому?
У Старому Завіті є книга про одного чоловіка, на ім’я Йов. Емоції, які виринають з уст цього персонажа дуже суголосні із нашими сьогоднішніми емоціями. Цей чоловік втратив усе: дітей, нажите майно, соціальний статус, здоров’я, визнання, що він праведна людина. І він ставив Богові запитання – «чому?». Правда на них не отримав прямої відповіді. Але наприкінці книги втишився і знайшов внутрішній мир, бо зустрівся з Богом. Тоді у його життя прийшли зміни. Ця книга наповнена його воланнями, криками до Бога, він навіть хоче з Богом судитися. Це книга про проживання горя з усіма емоційними «американськими гірками».
Але що важливо, що в жодному із криків Йова до Бога він не сумнівався, що Господь з ним. Він мав шалену надію, що Господь втрутиться в його життя. Так і сталося – відбулася зустріч, і саме вона принесла мир у його душу. Тобто ця книга навчає нас бути відвертими з Богом у наших відчуттях та емоціях, не боятися казати, що ми не розуміємо, чому це з нами трапилося, чому Він це допустив?
З іншого боку, у цій книзі показано, що навіть посеред найбільшої прірви, коли видається, що кінець усьому, саме надія виштовхує до боротьби за життя. Йов 14:7-9: «І дерево має надію; воно, хоч зрубане, ще відродиться, і пагінці його рости не перестануть. Навіть, як його корінь у землі постарівся, і пень його у ґрунті струхлявів, але, тільки воно почує воду, знов зазеленіє і поросте галуззям, наче молоденьке».
Що ж нам робити далі, якщо невідомо, коли закінчиться війна? Старозавітній пророк Єремія написав якось листа до своїх людей, які примусово залишили і свої домівки, і свою землю. Він давав практичні поради, а також заохочував виселенців жити і плекати надію. Каже: «Дбайте про благо тієї землі, куди я вас виселив, і молітесь за неї Господеві, бо в її добробуті – і ваше щастя. Я навідаюсь до вас і здійсню моє прихильне про вас слово та й поверну вас на це місце. Бо я свідомий моїх щодо вас задумів, – слово Господнє, – задумів щастя, а не лиха, щоб забезпечити вам надійне майбуття.» (Єр 29:7,10-11).
Будьмо вдячні ірландському народові, що нас так гостинно прийняв, молімося за них і будьмо проактивними, а не лише тими, котрі отримують допомогу. Ми перебуваємо у Марійському місці. Марія об’явилася тут людям теж у дуже складних історичних обставинах, щоб підтримати свій народ. У Євангелії є один цікавий сюжет, де Богородиця та Ісус на весіллі. Закінчилося вино на забаві. І тут Марія каже синові – допоможи їм. Ісус реагує «а що Тобі, жінко, до того?». Марія не здається, і просто каже: принесіть води. І Ісус чинить чудо. Ця історія навчає, що Богородиця опікується усіма. Молімося до неї і просімо покрови та сили витримати у цьому всьому. Амінь.
Джерело: УКУ
