1-ший листопад

Сьогодні перший листопад.
О, скільки то пройшло вже їх
Від тієї хвилі дорогої,
Коли наш нарід став вільним,
Завісивши прапори свої
На ратуші у Львові.
Народе український,
Господарю землі своєї,
Від нині ти громадянин
Української Держави!
Віддай їй усе, себе їй посвяти,
Щоби довести до розквіту і слави.
Минуло все, як сон,
Що скоро проминає,
А дійсність — не питай,
Бо кожний її знає.
Згадаймо ті минулі дні,
Героїв і велетнів духа.
Будьмо витривалі, з’єднані всі
В змаганнях за світле майбутнє.
Згадаймо тих, що віддали життя
І полягли за волю України.
Апостола об’єднання і Церкви князя
Слугу Божого Митрополита Андрея,
Що був велетнем у змаганнях святих
За єдність Церков і державність народу
І був готовий жертвувати життя
За щастя його, добро і свободу.
Згадаймо Патріярха й змагання Його
За здобуття Церкві Патріярхату.
Помагаймо сестрам і братам тепер
Над визволенням свого народу,
Що підносить нескорену голову свою,
З кошмарного сну прокидається,
Підіймає високо синьо-жовтий прапор
І сльозами радости вмивається.
Склонім голови в пошані перед ними
Йдім у сліди їх самопосвяти й жертви.
Просім у Господа єдности і сил,
Щоби закованим не вмерти…
У кожний листопад, як клонить вже калина
Червоні грозна й золоті листки.
Зложім китиці на могилах героїв
Нашої єдности до спільної мети.

Ольга Гриньків

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>