30 і 31 травня 1998 р. відбулись дві мирянські імпрези: конференція мирян і з’їзд с

Конференція мирян на тему: «Роля мирян в Українській католицькій Церкві»

Заходами Українського Патріархального Світового Об’єднання (УПСО) та Українського Патріархального Товариства в США (УПТ). відбулась, у суботу. 30 травня, цілоденна Конференція мирян на тему: «Роля Мирян в Українській Католицькій Церкві», у готелі Ромада Інн, Іст Гановер, у штаті Нью-Джерзі. Під час нарад конференції виголошено сім окремих доповідей на тему мирян. їх відношення і роля у Церкві, як людській і Божій інституції на землі. Під час нарад конференції, була справді проведена широка аналіза ролі мирянина. його значення, права, обов’язки і завдання у Христовій Церкві. Слід підкреслити, що це дуже важливе питання, але в загальному так мало присвячувалось для цього уваги. Така настанова випливала з того, що у нас удомашнився звичай, що про справи Церкви, релігії мають говорити священики і владики, мовляв, це не наше діло. На жаль, у багатьох випадках така настанова залишилась і по сьогодні. Владики і священики зі своєї сторони не старались, як і сьогодні не стараються сказати, що фактично так не є. що миряни мають не тільки обов’язки, але і права. Без мирян немає Христової Церкви.

Наради конференції розпочато молитвою, яку провів ректор богословської семінарії у Стемфорді о. Едвард Янг. Відкриваючи наради конференції голова крайової управи УПТ Олександер Пришляк, привітав присутніх на залі о. Едварда Янга, о. Олега Жовніровича, пароха церкви св. арх. Михаїла у Філядельфії, о. диякона Юрія Малаховського і численно зібраних, довголітних членів УПТ та гостей. О. Пришляк у короткому слові підкреслив, що ціллю конференції, яка відбувається на передодні другої сесії Патріяршого Собору УКЦеркви. темою якої буде роля мирян, є щоб це питання продискутувати і проаналізувати на нашому форумі і таким чином підготуватись до нарад Патріяршого Собору. Властиво організаторам конференції мирян ішлось про те. щоб найперше перед Патріяршим Собором розглянути різні аспекти ролі мирян у Христовій Церкві. О. Пришляк також підкреслив, що виголошені сьогодні доповіді будуть, у якнайближчому часі, надруковані в окремому виданні так, щоб це видання можна було вручити учасникам Патріяршого Собору. Це може допомогти поширити і поглибити тематику нарад Патріяршого Собору.

Після цього О. Пришляк попросив до вступного слова голову УПСО Василя Колодчина, який в імені управи УПСО привітав учасників та побажав успішних нарад. В. Колодчин наголосив важливість цієї Конференції Мирян у аспекті росту і розвитку нашої Помісної УКЦеркви. Для улаштування цієї конференції проведено дбайливу підготовку. Наші делегації обидвох управ УПТ і УПСО відвідали наших владик — під час відвідин поінформовано про мету і ціль заплянованої конференції. В. Колодчин, зокрема, відмітив, що наші владики поставились позитивно до нашого пляну і благословили наш почин. Виявом цього можуть послужити привітання владик, які надіслали для нашої конференції, а водночас і для делегатського з’їзду УПСО. Конференцію Мирян привітав Патріярх Мирослав-Іван Кардинал Любачівський. Також прочитано привіти від Митрополита Степана Сулика, Владики Василя Лостена, Владики Інокентія Лотоцького, Владики Михайла Вівчара і Владики Роберта Москаля.

Першою передполудневою сесією нарад керував Леонід Рудницький, який представив доповідача Миколу Галіва, редактора журнала «Патріярхат». Доповідач М. Галів говорив на тему: «Вплив Патріярха Йосифа на постання і розвиток зорганізованого мирянського руху у діяспорі». На вступі доповідач підкреслив, що сьогоднішна Конференція Мирян, як постання й існування зорганізованого мирянського руху є плодом засіяного зерна Патріярхом Йосифом. В дальшому вказав на причини і ціль постання зорганізованого мирянського руху, якому пророкували, у той час, коротке життя, мовляв, це солом’яний вогонь, який скоро спалахнув, а ще швидше погасне. Цей солом’яний вогонь вже горить понад тридцять років. Крім багато інших вагомих аспектів доповідач підкреслив велике значення Вселенського Собору Ватіканського II. який дав легальну базу для дії мирян і вказав, що миряни мають не тільки обов’язки, але й права, і також відповідають за долю Христової Церкви. Доповідач окремо підкреслив, що у той час і в тих обставинах, коли поставав і діяв патріярхальний рух, він (рух) не мав іншої альтернативи від тієї, яку мав за благословенням Блаженнішого Йосифа Сліпого на його постання і розвиток.

Другим доповідачем був молодий науковець — дослідник історії Церкви, співробітник Гарвардського Університету Андрій Сороковський. який говорив на тему: «Мирянський рух перед і після ІІ-го Ватіканського Собору». Доповідач провів широку аналізу мирян та мирянських організацій перед Вселенським Собором Ватиканським II, називаючи мирянські братства молитви, «Марійські Дружини» й інші. Вказав на поширені, у той час, соціялістичні й інші ідеологічні течії, які мали негативний вплив на розвиток Христової Церкви. Згадав про постання і розвиток академічної і студентської «Обнови», довкола яких гуртувалась українська інтелігенція. Окремо зупинився над постанням і особливою діяльністю після Другої світової війни «Католицької Акції», що мала економічно-харитативний характер. У центрі всіх цих названих і неназваних організацій стояли миряни. Папа Пій XII належав до тих, які вважали, що миряни є конечно потрібні у Христовій Церкві. Він сказав — миряни є церквою. Папа Пій XII заступав ідею поширення «Апостоляту Мирян». Ще до собору був постав Український Християнський Рух. якого головою був проф. Володимир Янів. Серед післясоборових організацій назвав зорганізований мирянський патріярхальний рух. себто Українське Патріярхальне Товариство в США та інших країнах української діяспори, як також мирянську надбудову УПСО. Ці організації мали інший стиль праці, а також окремо спрецизовані мету і цілі. Доповідач провів докладну аналізу їх розвитку і праці, беручи при цьому до уваги критичні думки і коментарі, що були звернені у сторону зорганізованого патріярхального мирянського руху.

Леонід Рудницький у кінцевому слові першої сесії, спершу подякував доповідачам за виголошені дбайливо опрацьовані доповіді. Перший доповідач, Микола Галів, як довголітний учасник мирянського руху говорив мовою фактів і серця. Тоді, коли другий доповідач, Андрій Сороковський, як молодий науковець, розглянув цей період праці з точки зору науковця і дав свою оцінку. Після цього відбувся короткий обмін думками та поставлено низку питань, на які давали вичерпні відповіді обидва названі доповідачі.

Другою сесією керував Роман Кравець, голова Крайового Патріярхального Об’єднання Помісної УКЦеркви на терені Великої Британії, який сказав, що в цій сесії виступить три доповідачі. Першу доповідь мала виголосити Леся Храплива-Щур з Канади, але з огляду на атмосферичні забурення літак з Торонта не міг вилетіти і доповідачка з об’єктивних причин не могла прибути, тому її доповідь прочитав Ярослав Гаврих з Англії.

Леся Храплива-Щур у своїй доповіді на тему: «За нового мирянина у нашій Церкві», підійшла з практично життєвої дійсності!, підкресливши. що комуністичний режим застосовував різні спроби, щоб собі підкорити сумління людини. Можна людину, чи людей, зламати фізично, а навіть і сумління, але зламати сумління всіх людей є прямо неможливо. Ми є безпосередніми свідками цеї ситуації. І. справді, сьогодні в Україні бачимо особливі явища. Знаємо, що серед мирян, під сучасну пору є велика економічно-матеріяльна скрута і в той же сам час ми бачимо, як ростуть нові Божі храми. Цей факт говорить багато. З другої сторони доповідачка вказала, що серед молоді є поголовна втеча від релігійно-духовного життя. Це явище є застрашаючим. Новий мирянин і мирянський рух можуть мати великі вимоги до духовних отців і владик у межах релігійно-церковної проблематики.

Священики і владики повинні працювати над релігійно-церковним світоглядом. Треба багато присвячувати часу й уваги та праці над змістом християнства, бо це є найбільш суттєва ціль і мета мирянина. У Христовій Церкві ми повинні знайти самі себе. Ми знаємо, що помісність і патріярхат, це наша мета, але чи справді це все?

Черговим виступом була доповідь відомого десидента, письменника, а тепер депутата до Верховної Ради України, Михайла Косіва. на тему: «Мирянський рух в Україні сьогодні й завтра». З огляду на те, що доповідач не міг прибути на конференцію, доповідь М. Косіва прочитав Василь Колодчин. При цьому варто відмітити, що М. Косів є співголовою Світового Християнського Конгресу, який постав у 1992 р. у Львові, а другим співголовою є Василь Колодчин. Доповідач сказав, якщо хтось думає реалістично і говорить про якийсь мирянський рух в Україні, то це ілюзія. В Україні немає мирянських структур, для цього треба вкласти багато праці. Те, що немає мирянських структур, не є явищем надзвичайним. Слід брати до уваги, що людина виростала від колиски до крематоріюму у комуністично-атеїстичному дусі. Це має особливе значення. УКЦерква є там, де живуть і моляться українці католики.

Доповідач висловився критично до діяспорних владик, які беруть участь у Синодах УКЦеркви. мають право голосу, голосують приймаючи різні рішення, але ці рішення, над якими вони голосують, не зобов’язують їх виконувати. М. Косів зробив правильний наголос в цій справі. Без найменшого сумніву, це одна певна й незрозуміла аномалія, над якою треба було б солідно попрацювати, щоб її усунути, бо вона нічого доброго не говорить. Доповідач є тої думки, що в такій ситуації, діяспорні владики не повинні брати участи у Синодах УКЦеркви в Україні.

Останню доповідь у другій сесії виголосив Леонід Рудницький, який € головою Головної Ради Наукового Товариства ім. Шевченка, професор на Ля Саль Університеті, професор УВУ, член Т-ва «Св. Софії» та довголітний член зорганізованого мирянського руху, член управ УПСО і УПТ в США. Л. Рудницький говорив на тему: «Деякі думки про співпрацю мирян з духовенством». Хоч тема є складною, але доповідач вив’язався успішно. Вказав, що на цю тему є написано у країнах світу чимало праць і проведено солідні студії, але в українській літературі на цю тему немає майже жадних праць. Цю проблематику заторкав у журналі «Патріярхат» о. д-р І. Музичка, є також і інші матеріяли, але правдивим шедевром у цій матерії є переклад книжки «Christifideles Laid» — «Покликання і місія мирян». Також треба згадати Післясинодальне Апостольське Повчання Папи Івана-Павла II, з якого можна черпати дорогоцінний матеріял. Назвав також цінну працю о. Віктора Поспішілля «Eastern Catholic Church Law», з 1996 p. (редакція «П.» готує рецензію на неї). Рудницький підкреслив, що нам тут не йдеться про стислу наукову аналізу, але радше на загальному представленні мирян і духовенства, навівши такі поняття: духовне відношення мирян до священиків, емоційне, як священик впливає на родинне життя і суспільно економічне, себто співпраця між мирянами і духовенством у громадському і політичному житті. Для цього доповідач наводив життєві приклади праці богословів на цю тему та особливі поучення Папи Івана-Павла II.

Окремо наголосив, що Церква не є демократією, а з другої сторони підкреслив, що минув той час, коли «священик знав все найкраще». Це велика складність, щоб знати все найкраще. Це відноситься не тільки до парафій, але єпархій і митрополій. Церковний провід у наш час повинен використовувати знання і досвід мирян, щоб, справді, успішно сповняти місію у Христовій Церкві. Авдиторія з особливою увагою і зацікавленням прослухала глибоко вдумливу, актуальну доповідь Л. Рудницького.

У третій сесії, якою керував Ярослав Гаврих з Англії, були виголошені дві доповіді. Перша доповідь була відомого дисидента, правозахисника УКЦеркви Мирослава Мариновича. Належить підкреслити, що Мирослав Маринович є вийнятковим релігійно-церковним мислителем, глибинно знає цю проблематику, а зокрема сучасний поширений екуменізм, на форумах яких часто бере активну участь. М. Маринович є головою новозорганізованого Інституту Релігії та Суспільства, при Львівській Богословській Академії. З огляду на те, що доповідач не міг прибути на конференцію, його доповідь прочитав Олександер Пришляк.

Доповідач, у доповіді на тему: «Мирянський рух перед і після II Ватиканського Собору» розгорнув широку панораму діяльности мирянського руху, підкреслюючи, що праця активістів мирянського руху є і лишиться подивугідною. У не легких обставинах відбувалось відкриття суспільного простору до того ж суспільного життя. Звичайно в тому проявлялись наші амбіційні душі, прояви спокус, труднощі, але також успіхи і досягнення. Особливо підкреслив, що миряни повинні бути не тільки вислухані, але й почуті.

Учасники першої сесії Собору УКЦеркви мали почути, що з їх суґестій, пропозицій і ухвал, що були винесені на тому Соборі, Синод єпископів узяв до уваги. На жаль, цього до тепер не видно. Знаємо, що всі спроби зорганізованого мирянського руху були спонтанними й епізодичними. Доповідач поставив риторичне питання, чи Вселенський Собор Ватиканський II був вселенським чи тільки латинським? Добре питання, над яким варто застановитись, але хто може відповісти? Під сучасну пору в Україні 50% вважає себе поза релігійним. Кількість осіб, які потребують Церкви зростає. Особливу увагу звернув на екуменізм. Назвав і наші конфліктні ситуації. Миряни повинні все змагати до злагоди і любови, бо це є найбільш перспективним.

З огляду на те, що о. мітрат Іван Кротець не міг приїхати, останньою доповіддю на конференції, була доповідь голови УПСО Василя Колодчина, який говорив на тему: «Перспективи і пляни мирянського руху у діяспорі». На початку доповідач наголосив, що зближаємось до дати двотисячоліття народження Ісуса Христа, себто ми є на порозі третього тисячоліття. Ми повинні в цьому напрямі також проводити нашу працю. Це є сучасна перспектива не тільки цілої Христової Церкви, але також у цьому мирян. Для цього нам потрібно приготовлятись, щоб, по змозі, третє тисячоліття зустрінути об’єднаними. Це є великі завдання. Дальше доповідач у ретроспективній формі накреслив пройдений і сучасний стан зорганізованого мирянського руху. Також окремо підкреслив велике значення для розвитку мирянського руху УКЦеркви Патріярха Йосифа.

Олександер Пришляк у кінцевому слові зробив короткі підсумки конференції, підкресливши, що під час доповідей були порушені найбільш актуальні питання, які дали нам широку картину, де ми стоїмо, що перед нами і як нам далі бути. Подякував усім доповідачам та учасникам конференції. Конференцію закінчено молитвою, яку провів о. Олег Жовнірович.

31 травня відбувся восьмий делегатський з’їзд УПСО

У неділю, 31 травня 1998 p., у ранці делегати Українського Патріярхального Світового Об’єднання (УПСО) взяли участь у Службі Божій у нашій церкві у Випані. Отець Юрій Маркевич під час проповіді привітав учасників з’їзду та побажав успіхів у нарадах. Наради з’їзду розпочато молитвою. Голова УПСО Василь Колодчин привітав делегатів з’їзду і гостей та попросив вшанувати пам’ять членів УПСО, що перенеслись у Божі засвіти. Для керування з’їздом обрано президію у складі: Роман Кравець — голова, Ігор Гайда — заступник і Василь Никифорук — секретар, запропонований порядок нарад прийнято без змін. Обрано комісії: верифікаційну, номінаційну і резолюційну. Протокол з останнього з’їзду, що відбувся під кінець серпня 1992 року у Львові, прочитав Василь Никифорук. Зачитаний протокол пригадав учасникам проблеми, що були порушені на сьомому з’їзді. Протокол прийнято без змін. Дальше слідували звіти з проробленої праці за звітний час.

Першим звітував голова УПСО Василь Колодчин. Він сказав, що проводив працю, згідно з рішенням останнього з’їзду і у рамках статуту УПСО. При тому назвав свою пророблену працю та водночас підкреслив, що співпрацював з посталим Світовим Християнським Конгресом, якого є співголовою. Держав тісний контакт з патріяршою курією у Львові й співпрацював з мирянськими організаціями в Україні та діяспорі. Брав участь, як гість, у першій сесії Собору УКЦеркви у Львові, був учасником Світового Форуму Українців у Києві, мав зустрічі зі студентською молоддю і проводив акції в обороні прав УКЦ. Згадав, що йому приходилось здобувати фінанси для проведення праці. Для цього зорганізував льотерію, яка дала деякі приходи. Держав особисті контакти з представниками мирянських організацій. Провів потрібні заходи для того, щоб представники мирянських організацій були запрошені на другу сесію Собору УКЦеркви. На закінчення звіту висловив щиру подяку усім членам управи, як і представникам мирянських організацій за співпрацю.

Звітуючи редактор журнала «Патріярхат» Микола Галів сказав, що властиво він не потребував би звітувати про свою працю, бо вона для всіх видна. Журнал появляється безперебійно. Редактор підкреслив, що на цьому пості він працює понад двадцять років. Це довгий шмат часу і конечно є потрібна зміна. Треба шукати свіжих сил. Для цього було зроблено чимало різних спроб, але покищо без успіху. Вказав на труднощі у праці, які приходиться весь час поборювати. Висловив щиру подяку співпрацівникам і дописувачам, назвавши Івана Гречка, Мирослава Мариновича, Надію Пастернак, о. Івана Музичку й інших. Висловив щиру подяку за довголітню співпрацю д-рові Володимиру Пушкареві, Василеві Никифорукові за коректорську працю, Марії Шумській, Ю. Крижанівському і головам управ Василеві Колодчину і Олександрові Пришлякові.

Володимир Пушкар подав загальний звіт з адміністраційної праці журнала «Патріярхат», вказуючи на різні проблеми. Підкреслив, що журнал під оглядом фінансовим стоїть добре, але завдяки того, що редакція, як також адміністрація, не є оплачувані. На сьогодні біля тисячу примірників іде в Україну, це майже все безплатно. У цьому багато допомагає Микола Когут у Бельгії разом зі своєю родиною.

За секретара Володимира Барана і скарбника Марту Василькевич прозвітував Василь Колодчин. Після цього склали короткі інформативні звіти крайові мирянські організації.

Олександер Пришляк подав звіт з праці Українського Патріярхального Товариства у США. Останні загальні Збори відбулись у 1996 р. Товариство має 20 відділів і біля 19 делегатур. Крайова управа відбуває свої пленарні засідання. Товариство перевело загальну збірку на Львівську Богословську Академію, яка дала біля 38,000.00 дол. Улаштовує доповіді на актуальні релігійно-церковні теми. Проводить мирянські акції в обороні УКЦеркви. Співвидає разом у УПСО журнал «Патріярхат». Крайова управа є у постійному зв’язку з УПСО.

Черговий крайовий звіт подав Роман Кравець з терену Великої Британії. Він же голова Крайового Патріярхального Об’єднання Мирян Помісної УКЦеркви. Патріярхальне об’єднання у Великій Британії, на сьогодні, начислює біля чотири тисячі членів і проводить активну працю, влаштовує святочні релігійно-церковні імпрези, вечори з доповідями й активно реагує на різні релігійні події. Управа видає сторінку у газеті «Вільна Думка» під назвою «За єдність Церкви і Народу», у якій поміщує інформації Об’єднання та події, що відбуваються у нашому церковному житті, як також друкує свої коментарі.

Звіт крайового патріярхального товариства у Канаді, о. мітрата Романа Ганкевича і крайовий звіт «Товариства За Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви» у Німеччині І Бобина, прочитав Василь Колодчин, при цьому підкреслив, що усний звіт передав Кирило Митрович з Франції. Підкреслено, що велику працю на терені Бельгії проводить Микола Когут, а зокрема він займається також висилкою журнала «Патріярхат» в Україну, а це є велика праця. В. Колодчин зачитав теж інформаційний лист з Австралії від Антона Ґралюка. Зараз на австралійському терені є дуже нездорова й шкідлива ситуація для Церкви, яку, на жаль, створив єп. Петро Стасюк. Редакція журнала одержала особистого, застрашаючого листа від Владики Івана Прашка, який вже є на відпочинку. В ньому є подана ситуація на церковному відтинку на терені Австралії. Як нас інформовано, то цього листа одержали безпосередньо всі владики. До цих справ ще повернемо у чергових числах журнала, бо нас запевняють, що ситуація гірша, як колись була у Великій Британії. У зв’язку з цією ситуацією у Австралії активно діє «Комітет за права УКЦеркви і Мирян», який видає «Інформаційний Листок».

Після звітів відбулась широка і ділова дискусія. Крім інших питань багато уваги приділено ситуації нашої УКЦеркви у Австралії. Звіт Контрольної Комісії з переведеної перевірки праці управи УПСО прочитала Рома Дигдало і водночас подала внесок на уділення абсолюторії. Голова верифікаційної комісії Ярослав Гаврих і член Осип Труш ствердили, що на підставі статуту сьогоднішний форум є правосильний. Номінаційна Комісія у складі: Олександер Пришляк — голова, Роман Кравець і Рома Дигдало члени, подали наступний склад керівних органів: голова: Василь Колодчин (США); заступники голови: Олександер Пришляк (США), о. Роман Ганкевич (Канада), Роман Кравець (Англія); секретар: Володимир Баран (США); скарбник: Марта Василькевич (США); пресовий референт: Леся Щур (Канада); журнал «Патріярхат»: ред. Микола Галів (США), адм. д-р Володимир Пушкар (США); члени: Ярослав Гаврих (Англія), Маркіян Шептицький (Англія), Микола Когут (Бельгія), Іван Бобин (Німеччина), Оксана Бережницька (США), Василь Маркусь (США), Василь Никифорук (США), Леонід Рудницький (США), Сидір Тим’як (США). Андрій Сороковський (США), Осип Труш (США), Мирон Барабаш (Канада), Мирослав Гладишовський (Канада), Методій Кінах (Канада). Павло Копачівський (Канада), Степан Пелецький (Канада), Роман Рожак (Канада). Ярослав Сиваник (Канада), Кирило Митрович (Франція), Теодор Барабаш (Еспанія), Антін Ґралюк (Австралія), Михайло Василик (Аргентина), Омелян Басюк (США), Союз Братства і Сестрицтва США. Контрольна Комісія: Рома Дигдало (США), Ігор Гайда (США). Юрій Буцяк (Англія), Орися Лончина (США), Микола Франкевич (Німеччина). Товариський Суд: о. дияк. Юрій Малаховський (США), Олександер Мотиль (США), Василь Семак (Англія), Оля Кучарська (Канада), Богдан Шарко (Німеччина). Запропонований склад управи номінаційною комісією, за незначними змінами, прийнято.

Резолюційна Комісія: Леонід Рудницький — голова, Микола Галів і Андрій Сороковський запропонували текст резолюцій, який, після короткого обміну думок, прийнято. Резолюції друкуємо на іншому місці.

Голова Василь Колодчин запропонував, щоб нашим визначним членам за їхню віддану й активну працю нагородити окремими грамотами вдячности. Безпосередню таку грамоту вдячности вручено на форумі з’їзду довголітньому голові Крайового Патріярхального Об’єднання Мирян Помісної УКЦеркви мгру Романові Кравцеві. Пропозиція одноголосно була прийнята. Затверджено присвоїти грамоти вдячности посмертно таким особам: проф. Петрові Зеленому, д-рові Богданові Лончині, ред. Василеві Качмареві, інж. Теодорові Кудлику, ред. Юрію Венґльовському. Також прийнято такі ж грамоти вдячности присвоїти наступним живучим діячам патріярхального руху: д-рові Михайлові Марунчаку, д-рові Василеві Маркусеві, о. мітрату Романові Ганкевичу, мґру Миколі Когутові, д-рові Мирославові Лабунці і Лесі Храпливій-Щур. З’їзд доручив управі УПСО полагодити всі потрібні формальності.

Голова УПСО Василь Колодчин, щиро подякував усім учасникам з’їзду, закликав до дальшої тісної співпраці на славу Української Церкви і добро українського народу. Ділові наради восьмого з’їзду делегатів УПСО закрито молитвою.

Микола Галів