Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

50-ліття священства всеч. отця-мітрата Івана Кота, душпастиря Шарлеруа, Бельгія

Українська громада в неділю 12 травня 1985 р. вшанувала золотий ювілей 50-ліття священства всеч. отця-мітрата Івана Кота, 35-літнього душпастиря Шарлеруа й околиці. Ювілейне свято розпочато святою архиєрейською Літургією, яку очолив Преосв. Владика Михаїл Гринчишин у сослуженні 13 священиків. Дияконував всеч. о. Павло Когут із Франції. Службу Божу співав хор імени Тараса Шевченка з Намюр під диригентурою п-ні Вандаме Світої. З огляду на те, що українська церковця була замала, щоб умістити всіх вірних, які прибули також із подальших закутин Бельгії (250 осіб), святу Літургію відслужено в бельгійській церкві в Шарлеруа-північ.

Після св. Літургії всі вірні зійшлись до залі українського дому, де відбулося прийняття — обід, який приготували членкині відділу ОУБ Шарлеруа. Голова Святочного Ювілейного Комітету Теодор Трубич привітав хлібом і сіллю Владику Михаїла Гринчишина при вході у залю. Тому, що заля українського дому не могла умістити всіх прибулих на свято, довелось прийняти тільки тих, які зголосились ще перед 15-м квітня, Присутніх на обіді було 214 осіб. Ювілейне свято відкрив голова Святочного Комітету Теодор Трубич, а програму свята заповідав всеч. о. Петро Костюк з Льєжу.

Всеч. о. Ювілята з нагоди його 50ліття священства вітали: Всеч. архимандрит Любомир Гузар, який рівночасно передав благословення від Блаженнішого Патріярха Мирослава Любачівського. Згодом вітали: о. Іванців Микола з Німеччини, о. Буржуа Марко, декан бельгійського душпастирства міста Шарлеруа, о. радник Зиновій Нарожняк з Франції, о. Мизь Роман з Югославії, о. Ванґооль Теодор, душпастир Ейздену.

Від українських громадських організацій у Бельгії вітали д-р Володимир Попович, през. ГРУГОБ-у та голова президії УДК, який також прочитав життєпис о. Ювілята, мгр Микола Когут від ім. апостольського Екзархату та през. УНОТ, пані Іванка Коваль від Централі ОУБ, представник осередку Ля Лювієру Ілько Коваль, Петро Димид від СУМ-у Шарлеруа, п. Христя Когут від імени СУС-у, мгр Омелян Коваль, голова ВРЦУ СУМ-у. О. Петро Костюк прочитав писемні привіти від преосв. Владики Івана Прашка з Австралії та від товаришів з гімназійної лавки Ювілята. Голова філії УДК Шарлеруа Петро Гатала із шкільними дітьми — Степаном Сірко і Танею Фрасенюк вручили Ювілятові подарунок від української громади Шарлеруа та привітав Ювілята. Опісля склали юдарунки з привітами: Петро Фірман з Лімбурґу, о. Петро Костюк з Льєжу, Михайло Дуда з Ваму.

Діти Рідної школи Шарлеруа під проводом преподобної Сестри Неонілі та п-ни Моніки Вандаме виступили з привітом для Ювілята на сцені з піснями, деклямаціями та різними сценками. Також діти Рідної Школи під проводом культ-освітньої референтки СУМ-у Шарлеруа Оксани Димид виступили з національними танцями.

Місцевий співочий гурток під проводом Петра Гатали відспівав декілька пісень на пошану Ювілята.

Наприкінці всеч. о. Ювілят сказав слово подяки всім за висловлені привіти та побажання. Склав щиру подяку всім організаторам свята, всім співпрацівникам у протязі років у Бельгії на церковній ниві. Також Ювілят склав подяку жінкам, які ревно працювали вже від і кількох днів, приготовляючи обіди і все прийняття, щоб прийняти стільки гостей, які прибули в цей день на Ювілейне Свято.

Всеч. о. мітрат Іван Кіт народився 3 липня 1911 року в родині Івана та Марії Гриб у селі Звертові, недалеко Львова. Середню освіту дістав у головній українській академічній гімназії у Львові, а після матури рішив присвятитися на службу Богові. Хоч Звертів міститься близько Львова, однак належав до Перемишльської Епархії, і тому молодий абсольвент Львівської гімназії виїхав на теологічні студії до Перемишля. Ієрейські свячення всеч. о. Іван Кіт отримав у Перемишльському катедральному храмі св. Івана Хрестителя дня 12 травня 1935 року з рук мученика за віру, Преосв. Йосафата Коциловського.

Після висвячення — єпископ призначив молодого ієрея адміністратором парафії в селі Стефковій біля Ліська. Село Стефкова лежить у безпосередньому сусідстві села Угерці Мінеральні, в якому парохом тоді був бл.п. о. Григорій Фуканчик. Всеч. о. Г. Фуканчик прийняв свого молодого сусіда дуже щиро, і їх знайомство, почате на Лемківщині, дивним збігом обставин, продовжувалося довгими роками тут, у Бельгії.

У Стефковій о. Іван Кіт перебув півтора роки і в 1937 році дістав призначення на парафію Лупків на Лемківщині. Дерев’яну церкву св. Параскевії у Стефковій пізніше поляки забрали і в 1953 році перемінили на костьол Непорочного Зачаття Пресвятої Діви. В Лупкові всеч. о. І.Кіт працював 9 років. Сьогодні церква св. Михаїла у Лупкові вже не існує, її знищили польські католики. Під час масового погрому свідомих українців та арештів української інтелігенції в комуністичній Польщі в 1945-46 роках отцеві-парохові вдається поминути арешту виїздом у травні 1946 року до Словаччини, точніше на Пряшівщину, замешкану українцями. В ті трагічні часи згинуло з польських рук біля 40 українських католицьких священиків. Зголосившись до Пряшівського єпископа Павла Ґойдича, о. І. Кіт дістав від нього призначення на душпастирську працю в селі Кечківці. Однак, після чотирьох місяців, під претекстом, мовляв, новий священик приїхав без дозволу з-за кордону, а в дійсності через протиукраїнську акцію, кермовану Москвою, чехословацька поліція заарештувала о. І. Кота. Завдяки добрим людям вдалося арештованому втікти з в’язниці, і треба було жити нелегально, укриваючись у Пряшеві, Празі, Брні, щоб нарешті дістатись до Німеччини у вересні 1946 року.

В Німеччині всеч. о. І.Кіт опинився у таборі для втікачів у Любеку біля Кілю і там перебрав духовну опіку над українськими католиками. З приїздом великої кількости українців до Бельгії в 1947 році виникла потреба духовної опіки над ними. За старанням Українського Допомогового Комітету (УДК) бельгійська влада погодилася прийняти українських священиків (як католицьких, так і православних) для обслуги наших вірних. Дня 6 квітня 1948 р. о. І. Кіт приїхав до Бельгії і почав духовну працю в Осередку Тразені (аж до Монсу).

В 1950 році о. І. Кіт перейшов на постійно до Шарлеруа, обняв Осередки: Тразен, Шарлеруа, Шатле, Тамін і Намюр і тут працює до сьогоднішнього дня. Як тільки о. І.Кіт обняв душпастирство Шарлеруа, почав робити заходи, щоб мати свою церкву. За недовгий час набуто церкву, хоч і невелику,, в центрі міста та пристосовано її до нашого обряду — з іконостасом. Церкву посвятив 4 вересня 1955 року архипастир скитальців Владика Іван Бучко.

Пізніше за декілька років, при помочі добрих людей як своїх, так і бельгійців, закуплено парафіяльний дім, а решту влаштування в ньому зробили місцеві парафіяни своїми руками. В цьому домі відбувається кожного року активне громадське життя. Тут у домі міститься Рідна школа, в якій українські діти навчаються рідної мови.

Всеч. о. Ювілят І. Кіт цілий час дорожив громадським життям, давав нашим установам моральну і особисту підтримку, а коли була потреба, то й висловлював конструктивну критику. Довгі роки Ювілят є в управі УНОТ-у (Українського Науково-Освітнього Товариства). Центральні установи: УДК, СУМ, ОУБ мають в особі отця-Ювілята прихильника, а за його духовну опіку над СУМ-івськими таборами Центральна Управа СУМ-у наділила його почесною грамотою в 1978 році. Три роки о. Ювілят провів у Лювені як директор студентського дому. Це був період, коли студентський дім був направду притягаючим центром українського студентського життя.

Хоч Ювілят о. І. Кіт незаможний, він живе скромно, знаходить спосіб роздобути фонди чи необхідні інші речі для найбільше потребуючих. Посилав пачки й гроші для наших людей у Югославії, Польщі, в Україні, всюди, де тільки виникала потреба матеріяльної допомоги.

З появою Блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого в Римі в 1963 році з його широкими плянами розбудови українського церковного життя на еміграції та необхідного для цього осередку в Римі, о. Ювілят став одним із перших, який з ентузіязмом підтримав усі ініціятиви Голови й Батька нашої Церкви, хоч за це довелося Ювілятові зазнати деяких неприємностей від своїх зверхників і співбратів. Ювілят роками збирав гроші на Патріярший Фонд і висилав їх чи відвозив до Риму. Блаженніший Патріярх Йосиф був зворушений великою жертвенністю українців у Бельгії, бо з інших країн не було, пропорційно до числа населення, стільки пожертв.

Відколи заснувалася Европейська Область Товариства священиків ім. св. Андрея, о. Ювілят стоїть постійно в його проводі, редагує та видає бюлетень Т-ва, організує з’їзди, наради, веде широко листування з членами Т-ва.

В 1954 р. о. Ювілят перевів збірку в Бельгії на видання науково-історичної праці Вячеслава Прокоповича «Печать малоросійська і сфагістичні етюди», яка вийшла в серії записок НТШ, а в 1956 році видав своїми коштами книжечку на пошану єпископа Йосафата Коциловського. Ювілят зібрав доволі велику бібліотеку цінних українських книжок, поширює християнську пресу і літературу. За взірцеву довголітню працю для добра нашої Церкви й народу Блаженніший Патріярх Йосиф І підніс в 1975 році всеч. о. Ювілята до гідности почесного крилошанина Львівської Митрополії, а в 1978 році іменував Ювілята митрофорним протоієреєм чи отцем-мітратом.

Святочний Ювілейний Комітет на пошану 50-ліття священства всеч. отця-мітрата Івана Кота: Теодор Трубич — голова, Петро Галата — заступник голови, Михайло Ґереґа — секретар, Мирослав Лопатчак — скарбник.

Поділитися: