Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

8 травня 1989 року несподівано помер бл.п. Іван Демків

Покійний прожив майже 81 рік богоугодного життя. Ще попереднього дня Покійний з дружиною Марією взяв участь у Патріярхальному Свяченому в Нью-Йорку, і нічого не вказувало на близький кінець його земної мандрівки.

Покійний народився 7 липня 1908 р. в містечку Журавно, Жидачівського повіту, в Галичині. В родинному Журавні закінчив початкову освіту. З рідної хати виніс глибоке прив’язання до традицій Української Католицької Церкви, яке його не покидало до кінця його життя. Матеріяльні умови батьків не дали йому змоги продовжувати освіту, й він ще молодим мусів забезпечити собі прожиток своєю працею. Незавидна доля українців під польською окупацією між двома світовими війнами загартувала молодого Івана до тяжкої праці та зформувала його характер на чесного громадянина.

Деякий час працював покійний двірником в Малій Духовній Семінарії в Рогатині, де визначався солідним виконуванням своїх обов’язків, при чому з любов’ю відносився до молоді, що там навчалася. Після розв’язання цієї інституції працював в українській кооперації аж до виходу на еміграцію в 1944 році.

Після окупації частини Австрії американською армією перенісся до табору для переміщених осіб в Астені, біля Лінцу, де пережив щасливо всі відомі репатріяційні перипетії. В міру своїх сил і знання гуртував біля себе інших товаришів недолі й порадою допомагав поборювати труднощі, які могли закінчитися примусовою репатріяцією.

В короткому часі став на працю при американській окупаційній армії, при якій залишався до свого виїзду до Америки в 1950 році.

В Америці потрапив на працю до Північної Каролайни. Згодом перенісся до Нью-Йорку, де прожив до кінця свого життя, працюючи чесно на різних місцях, до виходу на пенсію.

Глибоке прив’язання до Української Католицької Церкви привело його до Патріяр­хального Руху, а зокрема до Комітету Оборони Української Мови і Традицій, в Асторії. В міру своїх спроможностей він брав участь в громадському житті і фінансово піддержував добрі почини як на церковному, так і на громадсько-суспільному полі.

Похорон Івана відбувся 10 травня 1989 року з церкви Воздвиження Чесного Хреста в Асторії, на цвинтар св. Андрія в Бавнд-Бруку, при численній участі богомольців. На поминках, після похоронів, прощав Покійного кол. голова Комітету Оборони Української Мови і Традицій, в Асторії, Н.-Й., Степан Гробельський.

У часники похоронів пожертвували понад 600.00 долярів у пам’ять Покійного на добродійні цілі, які розділено і вислано згідно з бажанням вдови Марії.

Вічна пам’ять вірному синові Української Церкви й українського народу!

С. Г.

Поділитися: