Ти перед нами стоїш, як світоч,
Ти перед нами гориш і світиш,
Ти перед нами, ти серед нас,
Бо допалав ти, але не згас.
Максим Рильський
Глибина слів Максима Рильського у поезії «Вінок безсмертя» якої першу строфу зацитовано найбільш сутньо відзеркалює життєвий шлях нашого Патріярха Йосифа. І в день уродин Патріярха Йосифа, що кожного року відзначаємо 17 лютого він виростає перед нашими очима на всю височінь, як велетень духа і чину, як сяйво, що летить у простори і ніколи не згасає. День уродин це одна з нагод, щоби за ці всі ласки і величі нашог Патріярха Йосифа в першу чергу занести наші окремі молитви подяки до Всевишнього Господа Бога нашого Христа Спасителя і Матері Божої за це, що зберегли для нас їх Блаженство Патріярха Йосифа та просити дальшої щедрої Божої опіки, щоби наш Дорогий Батько — Патріярх прожив ще довгі роки у кріпкому здоров’ю на славу Божу, для добра Української Церкви й українського народу. Поруч з нашими щирими молитвами привітаймо й поздоровім їх Блаженство з днем народження, який можна також назвати днем оновлення, днем народження глибшого осмислення росту й розвитку нашої прадідної української Церкви.
День уродин Патріярха, це не тільки нагода для формального відсвяткування, а радше нагода для застанови над проблемами нашої Церкви та проаналізувати життєвий, багатотрудивий шлях нашого Дорогого Ювілята. Відзначаючи день уродин ми рівночасно відзначаємо день помісности нашої Церкви, день нашої церковної ідентичности — нашої церковної окремішности. Це дає нам нагоду робити аналітичну ретроспективу життєвого шляху Блаженнішого Йосифа а тим самим нашої Церкви і на основі пройденого, можна краще визначити і краще передбачити майбутній шлях нашої Церкви. Щоб ми не заторкнули з життя нашого Ювілята то за всім виразні сліди історії нашої Церкви. Зрештою історія — це люди, це занотовані факти чинностей людей, людської творчости і надбань. Коли під тим оглядом підходити до життєвого дорібку нашого Патріярха Йосифа то тут приходиться відмітити не тільки велетенські надбання, але в першу чергу треба підкреслити й наголосити його формування окремішнього обличчя нашої Церкви, що є одною з віток Вселенської Католицької Церкви. Підкреслюючи надбання для нашої Української Церкви Патріярха Йосифа вони є такі великі, що нам, сучасникам трудно дати повну й всесторонню оцінку. Для цього потрібно певної перспективи часу, щоби можна все це належно оцінити. Тому і не дивно, що в наш час іноді відзиваються Датани й Авірони, але в майбутньому вони будуть неспроможні й безсилі.
Якщо тільки в загальному приглянутись до життєвого шляху нашого Ювілята, то на перше місце поруч багатьох інших моментів висувається, ця безмежна й не поборна віра у Божі правди і любов до ближнього, які серед найчорніших хвилин життя Патріярха Йосифа животворчо домінували і виносили його переможньо. Ось ця неперевершена віра й любов були підсилені великою посвятою, відданістю і працею. Це були ці двигуни і рушії, які мали вплив на розвиток богословської думки й розвиток церковної проблематики. Ніхто інший до тепер, з наших церковних особистостей і достойників не спромігся зрушити і так широко охопити мирянський масив, його ідейно заінтересувати і вказати шлях у майбуття, — виразно показати «обіцяну землю». Тут висловлені слова мають своє повне покриття. Кожна неупереджена людина, коли спробує відкритими очима побачити, як воно було в минулому і порівняти, що є під сучасну пору то з того само собою зарисується виразна перспектива майбутнього. Стараймось це зрозуміти! Коли це збагнемо то тоді перед нами ясний і не двозначний шлях, яким ми повинні прямувати до тієї «обіцяної землі».
На іншому місці в цьому числі журнала є надрукована стаття Богдана Климовського, в якій він проводить влучну аналітичну паралелю між біблійним Мойсеєм, який вивів свій нарід з єгипетської неволі, з Патріярхом Йосифом. Тут вказана сила духа, сильна віра й непохитність і то в таких обставинах, коли пересічна людина перестає думати, а не то формувати нове творче, повне динаміки, основне на сильній вірі й Божих законах життя. Іншими словами наш Ювілят своєю подивугідною посвятою любов’ю і вірою воскресає мертвих. Зліквідована Українська Католицька Церква, як фенікс з попелу оновляється й розвивається до нового творчого життя.
І хоч наш Дорогий Ювілят на схилі свого віку, втомлений й знеможений, але не перестає працювати в Божому Винограднику, не перестає підмуровувати покладені основи під помісність та безупинно утверджувати Патріярхат нашої Помісної Української Католицької Церкви. Своєю працею і відданістю поставив нашу Помісну УКЦеркву на високий рівень, давши її глибокий християнський зміст, відчуття і недвозначне древнє українське обличчя. Патріярх Йосиф відкрив Церкву для мирян, і зробив їх співвідповідальними за дальшу її долю. Ювілят надав нашій Церкві силу динаміки і зробив справді воюючою Христовою Церквою на землі. Ми минемося і наш Мойсей покине земну мандрівку, але наша Церква піде у віки з Його духом печаттю. «Бо допалав ти, але не згас».
