28 лютого 1995 p. сповнилося колишньому співробітникові св. п. Слуги Божого, Митрополита Андрея, всеч. о. архимандритові Іванові Петерсові 90 літ трудящого життя. Достойний ювілят посвятив свій довгий життєвий шлях службі нашій Церкві. У цій статті бажаємо відзначити його заслуги.
Отець Йосиф (чернече ім’я Іван) Петерс народився 28 лютого 1905 року у Зідліґгавзені у Вестфалії. Після іспиту зрілости вступив у 1928 році на філософічний факультет Лювенського університету в Бельгії, де студіював філософію й історію. Відчувши духовне покликання, переїхав по році студій до Мюнхену і за сугестією тодішнього кардинала Фаульгабера вступив до колегії св. Андрея при мюнхенському університеті на філософсько-боголовський факультет. По п’ятирічних студіях склав державний іспит з теології і влітку 1933 р. відбув студійну подорож до Пряшева, Ужгороду і до Львова, бажаючи відвідати Митрополита Андрея, який у тому часі перебував у своїй літній резиденції в Підлютому. Отець Петерс цим не зраджується і їде до Підлютого, зустрічає Митрополита, який намовляє його поїхати до Лаври оо. Студитів в Уневі. Унів зробив на Петерса велике враження, і він рішається вступити до манастиря, де після чотирьох років, 1 жовтня 1937 року складає чернечі обіти, а 21 листопада того ж року приймає ієромонаше рукоположення від Митрополита Андрея, а брат Митрополита о. протоігумен цього чину, Климентій іменує о. Петерса ігуменом і доручає йому вести у Львові бібліотеку чину у Студіоні. 1939 року польський уряд наказує о. Петерсові опустити Польщу, і Митрополит висилає його до Відня на душпастиря при церкві св. Варвари.
Після закінчення війни з Польщею у 1939 році отець Петерс переїжджає до Кракова, де працює як зв’язковий між Греко-католицькою Церквою і урядом генерального губернатора, а після 1941 року часто відвідує Львів, де також сповняє функції зв’язкового поміж українським єпископатом, генерал-губернаторством і папським нунцієм у Берліні о. монс. Орсеніго.
Отець Петерс полагоджує справи платень для українського духовенства, дотацій для духовних семінарій, заступається за українських в’язнів, помагає засланим на примусові роботи до Німеччини та їхнім душпастирям.
Митрополит Андрей і УКЦ організували під нацистською окупацією акцію оборони переслідуваних, у тому числі й жидів. Отець Петерс перевозив листи Митрополита з протестом проти нацистського терору і убивства до Берліну, за що попав у конфлікт із ґестапом, яке 11 грудня 1942 року арештувало його і під закидом коляборації з ворогами держави вкинуло до кацету у Дахау, де отець ювілят просидів у бараку для німецьких священиків ч. 26 до кінця війни.
Після звільнення американцями отець Петерс повернувся до рідної Вестфалії і працював знову як душпастир українців. В Буке організував манастир для оо. Студитів, а у Крефельді — приміщення для церкви, манастиря і старечого дому, втягнувши до адміністрації німців, бо не було досить фахово вишколених українців, та й німецькі чинники давали на цю ціль свої урядові дотації.
У Ксантені, у Північій Німеччині, організував завдяки своїм зв’язкам з урядовими чинниками першу клясу української гімназії, яка налічувала 26 учнів, однак через відхід багатьох до малої семінарії у Римі не вдалося її вдержати. Об’їздив існуючі ще табори скитальців, ініціював суботні школи, відвідував хворих і безпомічних, несучи їм моральну і матеріяльну поміч без різниці віроісповідання. Як ревний душпастир відправляв по неділях нераз три Служби Божі у трьох різних місцевостях, де живуть українці. Цікавився організацією українського робітництва та став співзасновником сьогодні активної репрезентації його в рамках німецької католицької профспілки «КАБ», а саме Українського Християнского Робітничого Руху» з центральним осідком в Ессені. Оцінюючи заслуги о. Петерса для Вселенської Церкви, Патріярх Єрусалиму і всього Сходу Максімос У наділив ювілята почесним титулом Архимандрита Єрусалиму (28 серпня 1981 року), а президент Німецької Федеративної Республіки Ріхард Вайцзекер надав йому високе відзначення: хрест заслуги на стрічці орденів Федеративної Республіки Німеччини (12 вересня 1987 р.)
Вже в пенсіонному віці брав участь в екуменічних зустрічах німецьких Церков з московською Патріярхією, де як відважний дискутант боронив Берестейську Унію і вимагав легалізації УКЦ, виступав часто з доповідями про Митрополита Андрея перед німецькими слухачами та склав свідчення про життя Владики Климентія Шептицького в Екуменічній Раді мюнхенського архиєпископства для його беатифікації.
А сьогодні о. Петерс є щедрим доброчинцем нашої Церкви в Україні, піддержуючи її матеріяльно, спеціяльно свій Студитський чин, подарувавши йому між іншим свою дорогоцінну бібліотеку. Дім о. Петерса відвідують численні духовні гості з України, слухають його спомини про Великого Митрополита та покидають його гостинний дім, часто щедро ним обдаровані.
Отож бажаємо заслуженому ювілярові, якого Всевишній поблагословив патріяршим віком, багато Божих ласк, а найбільше здоров’я.
Многая літа, дорогий отче ювіляре!
Богдан Шарко
