А пам’ять про Святослава Гординського піде з роду в рід

В заголовку статті є парафраза, яку згадується у похоронних моліннях. Треба ж відмітити, що життєвий шлях бл.п. Святослава Гординського такий багатий, з багатогранним змістом, що про нього будуть, згадувати і не тільки згадувати, але наслідувати його творчі здобутки грядучі покоління. Святослав Гординський, що несподівано помер 8 травня 1993 р. на 87 році багатотрудивого життя, був непересічною і унікальною високого таланту людиною. Для повної оцінки його багатогранного творчого життя треба належної відстані, себто перспективи часу, щоб всеціло представити і схопити. Поза всяким сумнівом, Святослав був винятковою людиною не тільки в нашому українському, а але в загальному, широкого значення, суспільстві, який заслуговував і заслуговує на окрему увагу.

Хоч бл.п. Святослава знав вже довгі роки, тільки знав, але на протязі його останніх десяти років життя ми не тільки познайомились ближче, але прямо подружили. Власне це сталось тоді, коли я став директором Наукового Товариства ім. Шевченка. Святослав був частим гостем в НТШ. Він же був редактором першого тому поетичної творчости Юрія Клена, для появи якого вклав багато своєї праці. При цій нагоді я мав нагоду побачити його майстерність, серйозний і літературно-мистецький підхід.

Порід цього тому тривав довго, але Богу дякувати, Святослав побачив його появу і плянував взяти кілька примірників з собою на Україну. «Там на цей том дуже чекають», — казав він. На жаль, йому вже не довелось повезти цього твору в Україну, бо саме в той час Всевишній Господь покликав його до своїх безмежних хоромів.

Покійний для НТШ приготовив у перекладі на англійську мову «Слово о полку Ігоревім», але вже не вдалось його завершити, хоч все є приготоване до цього люксусового видання, включно із ілюстраціями. Під час цього часу нашої тісної і дружньої співпраці з бл.п. Святославом ми тісно подружили. Я все захоплювався його надзвичайністю, його талантами, а попри це все особливою, товарисько-дружньою манерою. Не раз мені допомагав розв’язувати проблеми титульних сторінок до журнала «Патріярхат» своїми порадами чи своїми творами, які не раз красувались на титульних і внутрішніх сторінках «Патріярхату». Покійний мав особливо прихильне наставлення до ідеї паріярхату Української Католицької Церкви. І так у нашому спілкуванні я все більше й більше подивляв і цінив маєстра Святослава Гординського, який не показував свого заавансованого високого віку, все бадьорий, творчо діючий з цілою низкою різних плянів, а поруч з тим він не тільки орієнтувався, але й слідкував за розвитком культури, поезії, прози, мистецтва, але також політично-суспільного життя. Він не тільки творив і любувався своєю літературно-мистецькою і малярською творчістю, але ретельно відвідував образотворчі виставки українських малярів, як також виставки визначних чужинецьких мистців, про які у своїх критичних рецензіях інформував українського читача чи в загальному українську громаду.

Можна сказати, що бл.п. Святослав був покривдженим, бо на дев’ятому році життя втратив слух. При цьому якось так бажається сказати, що за це Всевишній Господь нагородив Святослава багатьма іншими талантами, які Покійний своєю дбайливою працею так багатогранно помножив. Святослав, як у подяку за ці його таланти Всевишньому, створив цілу низку — галерію ікон, які промовляють до богомільного українського народу із іконостасів у Римі у Св. Софії, української катедри у Мюнхені, в церкві св. Івана Хрестителя в Ньюарку, в Канаді й інших місцевостях. Святослав розмалював біля 50 українських церков у діяспорі. Як непересічний іконописець, Святослав створив високої кляси ікони, які є сперті на всіх приписах іконопису. Святослав також як маляр — залишив цілу низку вартісних творів. Ми минемось, а твори Святослава ще довго, довго промовлятимуть, немов з небесних висот, до грядучих богомільних поколінь. З його мистецьких творів, підготованої і упорядкованої та дбайливо опрацьованої збірки ікон користуватимуть молоді адепти і любителі іконописного і в загальному мистецтва.

Як сучасники, так і майбутні дослідники «Слова о полку Ігоревім» не зможуть обійтися без переспіву і нових відкрить твору «Слова…» Святослава Гординського, який сягнув до глибин його основ. Цьому, що Господь відібрав слух, щоб не любувався красою музикальности та мельодикою мови, дав йому безмежний дар поета і письменника — творити солов’їну поетичну й прозову мову та дар перекладати на чужі мови і з чужих на свою рідну — українську мову. В цьому пляні Святослав залишив цілу низку збірок, поезій, монографії і критичні статті на різні мистецькі теми. Поруч з тим Святослав посідав енциклопедичне знання, маючи феноменальну пам’ять.

Святослав народився 30 грудня 1906 р. у Коломиї. Закінчив мистецьку школу Олекси Новаківського. Студіював дальше мистецтво в Берліні і Парижі. Він же був одним із організаторів

Асоціації Незалежних Українських Мистців (АНУМ), який шукав шляхів у широкий світ світової культури, світового мистецтва.

Покійний Святослав належав до тих щасливців, що мав нагоду, після майже півстолітньої розлуки з батьківщиною — Україною, її відвідати і власними очима побачити, як радіє український народ, а зокрема мистецькі і літературні кола його багатогранною мистецькою творчістю. Він радів цією поїздкою і появою перевиданих його творів і готовився до чергової поїздки, але Всевишній Господь покликав його до своїх небесних хоромів — на заслужений туземний відпочинок тут, на землі, а до вічного, потойбічного життя.

Святослав прожив довгі роки життя і, мабуть, на протязі цілого життя не змарнував ні однієї хвилини, але все творив і все діяв. Покійний ніколи не старівся, все був молодий, все був на ногах у поспіху у дорозі між Вероною (стейт Нью-Джерзі) і Нью-Йорком, Римом і Мюнхеном, Канадою — Вінніпегом і Торонто й таким молодим у поспіху відійшов у Божі Засвіти.

Покійний Святослав був глибоко віруючою і чесною людиною. Визначний і провідний діяч української культури, великий і відданий український патріот. Услужливий, приємний і милий у товаристві, прямолінійний і щирий. Як тільки міг допомагав своїм товаришам-малярам, поетам у їх творчості порадами, морально і матеріяльно. Останнім часом допоміг здійснити видати цінну працю М. Неверлі. Мав у своєму посіданні колекцію цінних образів визначних мистців, як також цінні музейні експонати української культури. Ні більше ні менше в особі Святослава Гординського українська спільнота втратила особливо унікальну людину, великого калібру мистця — маляра-іконописця, видатного поета, дослідника і перекладача, неперевершеного любителя української культури.

Тіло Покійного спочивало в церкві св. Івана Хрестителя в Ньюарку, де Покійний востаннє прощався з своєю іконописною творчістю цієї ж церкви. Тут отці-редемптористи відправили Панахиду за спокій душі Покійного. Тут прощали Покійного Іван Кедрин-Рудницький від управи НТШ, Микола Галів від журнала «Патріярхат» і як директор канцелярії НТШ і Володимир Баранецький від Американсько-Українського інституту. Широка українська громада віддала останній поклін своєму великому діячеві української культури. Покійного Святослава похоронено на цвинтарі св. Андрія в С. Бавнд-Бруку. Покійний залишив у смутку дружину Мирославу, дочок Ладу і Ларису, сестру Дарію Каранович і братів Богдана й Володимира, ближчу і дальшу родину. Усім висловлюємо глибоке співчуття. А світла пам’ять про Святослава навдовго залишиться між нами.

Микола Галів

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>