Академія в честь Блаженнішого Патріярха Йосифа, кардинала Сліпого, в Мюнхені

До імен, які сьогодні мобілізують дещо втомлене наше суспільство, належить перше місце їх Блаженству Патріярхові Йосифові, Кардиналові Сліпому. Тому й не дивно, що святкування 92-ліття з дня народження їх Блаженства спонтанно відзначено в усіх більших скупченнях українських поселень поза межами України.

Святкові Богослужби, молебні, проповіді академії та сходини стали не тільки черговим висловом відданости Главі й Отцеві нашої Церкви, Патріярхові Йосифові, а з ним і всім тим відомим і невідомим, які своє життя жертвували або ще дальше жертвують за віру Христа-Спасителя і Його Церкви і тим усім, які трудяться для сповнення тисячолітнього заповіту про єдність нашої української Церкви й народу. Ці спонтанні святкування є доказом того, що боротьба та ідеї їх Блаженства нічого не втратили на притягаючій силі.

Такий характер також мали урочистості відзначення 92-их народин їх Блаженства Патріярха Йосифа в Мюнхені в неділю, дня 26 лютого 1984 року.

Урочисте святкування почалося о годині 10-ій в катедральному храмі Покрова Пресвятої Богородиці і св. Апостола Андрея Первозванного архиєрейською Службою Божою, яку відправив і виголосив змістовну проповідь Владика Платон Корниляк, Апостольський Екзарх для українців-католиків в Німеччині та Скандінавії у співслуженні місцевого духовенства.

Церква була заповнена вірними, серед яких було багато прибулих із дальших міст Баварії, а також були присутні православні українці, німці, румуни, чехи та поляки, які прибули віддати честь і пошану великому Ісповідникові й Главі Української Помісної Католицької Церкви. До Архиєрейської Благодарної Служби Божої в наміренні найдостойнішого Ювілята співав катедральний хор під дириґентурою пані Деніс Мадяр. Божественну Службу Божу закінчено відспіванням многоліття найдостойнішому Ювілятові та молитвою за Патріярха.

Після торжественного Богослуження в парафіяльній залі при катедральному храмі відбулася святочна академія в честь їх Блаженства Патріярха Йосифа, яку організував голова крайового Патріярхального Товариства в Німеччині проф. Володимир Кальваровський. Сцена була прикрашена портретом Ювілята, а по боках звисали український та ватиканський прапори. Заля по береги виповнена, перші ряди виповнені промінентними представниками церкви, наукових, громадських, молодечих та політичних установ і товариств.

Після відспівання церковним мішаним хором молитви «Отче наш» святочну академію відкрив проф. Володимир Кальваровський від імені крайового Товариства за Патріярхальний Устрій Помісної Української Католицької Церкви в Німеччині. Він привітав і подякував Владиці Платонові за відслуження Архиєрейської Служби Божої та виголошення прекрасної проповіді в честь Ювілята, привітав президента екзильного уряду України, представників Церкви, наукових, громадських, молодечих та політичних організацій і товариств, святочну громаду і гостей-чужинців.

Голова підкреслив у своєму короткому слові, що українське релігійне, громадське, молодече, наукове та політичне життя буде сильне, якщо ми всі спільними силами і постійно виповнятимемо його багатим змістом. Український Патріярхат, за який вже багато років змагаються миряни, не є тільки формою, але дуже багатий зміст. Український Патріярхат — це юрисдикція глави і отця Церкви та його священного синоду над усіма вірними українцями-католиками в цілому світі, це оборона прав і привілеїв Української Католицької Церкви, це зберігання і плекання українського обряду, тисячолітніх традицій, християнської спадщини, рідного благочестя і власної ідентичности.

Після відкриття святочної академії прочитано наспілого поспішною поштою листа від їх Блаженства, що його святочна громада, зібрана на академії, прийняла бурхливими оплесками. (Цей лист буде окремо друкований).

Офіційну частину академії завершили глибоким змістом закроєна і досконалою формою виголошена доповідь Івана Задарка. Промовець почав: «… хай благословенний буде Всемогучий Бог, що післав нашому Блаженнішому Патріярхові Йосифові такий глибокий столітній вік, а тим самим не оставив нас сиротами, бо сьогодні між нами духово перебуває — Найдостойніший Глава Церкви, Ісповідник Віри, незламний оборонець української Церкви та її народу. Коли ми сьогодні відзначуємо роковини Первоієрарха, то це не пустий культ особи чи підсвідомо уявне висловлення якихось наших бажань, але навпаки — історична дійсність, багаторічна праця, труд і страждання Отця Йосифа, каторжницький апостолят верховного архиєпископа і митрополита. В еміграційній розбудові Української Католицької Церкви Патріярх перебуває в змаганнях, щоб цілком завершити ієрархічну структуру нашої Церкви, яка на батьківщині поневолена безбожницьким ворогом. Ці поняття, які взносяться понад особу і приватне добро та охоплюють всенародню площину, бо є нероздільною частиною нашого буття і помісного думання, є прямим і взнеслим приводом сьогоднішнього відзначення-святкування».

Промовець закінчив свій реферат так: «… нашим даром для нього хай буде правильна інтерпретація його починів і змагань, бо не на те він страждав, доказував вірність Апостольському Престолові, щоб тепер відкинути те, що було невід’ємною частиною його життя. Не на те він страждав, щоб ми нехтували його поученнями й заповідями… Ми для нього, а з ним, ми усі є одно!»

На високому рівні була також мистецька частина святкової академії як змістом програми, так і самим виконанням. Складалась вона з виступів двох хорів, солістів та танцювального гуртка молоді й декляматора.

Церковний хор під дириґентурою п. Деніс Мадяр виконав «Отче наш» Вербицького.

Дівочий хор «Діброва» під дириґентурою п. Марії Гарабач виконав «Де гори Карпати» Садовського; «Ой, не зникли» слова Л. Українки, муз. О. Колісниченка; «Доріжка», слова М. Масло, муз. оброб. Р. Степаненко, на мел. В. Весоловського. Солістка сопрано Ганя Щепко виконала «Моя стежина» слова Малишка, муз. П. Майбороди, муз. обр. Я. Мицько, а сольо заспів виконав тенор Юрій Тимченко. Талановитий танцювальний гурток молоді під проводом Марусі Бабчак виконав два хороводи: «віночки» і «Гончий вітер».

Сольові виступи були такі: Наталя Наталенко-Маруняк (альт) виконала «Синові в дорогу» слова Симоненка, муз. О. Білаша і «Ясени» слова М. Ткача, муз. О. Білаша. Богдан Шарко (баритон) виконав «На чужині» слова О. Олеся, муз. Гнатишина і «Тополі» слова В. Сосюри, муз. О. Бобикевича. Михайло Добрянський прорецитував 35-ий Псальм Давида — «Благання» про допомогу проти ворогів. Фортепіяновий супровід для хору і солістів виконувала Калина Чічка-Андрієнко.

Наприкінці обидва хори, солісти і танцювальний гурток молоді та присутні відспівали могутнє многолітствіє Ювілятові та закінчили святочну академію національним гимном.