Андрей Шептицький і «Далекосхідна Україна»

В листі, датованому 1 листопада 1930 року, просвітяни Харбіна розповідають про труднощі, з якими стикаються щоденно, намагаючись зберегти власну культуру, духовність, щоб їхні діти і в далекій чужині росли українцями. Адже їх, за статистичними даними, проживало в Азії – Туркестані, Сибіру, Зеленому Клині, Північній Маньчжурії – до трьох мільйонів. Найчисельнішою та компактною групою були українці в Зеленому Клині, а в Амурській, Приморській областях становили до 85% усього населення, тобто близько одного мільйона осіб. У листі від 3 листопада, звітуючи про зроблену роботу за рік, підкреслюють, що їхній осередок «Просвіти» будує свою роботу на основах християнської моралі, борючись з деморалізуючими впливами безвірництва на нігілізму. Для них Свята Церква є найкращою основою для побудови нації. У товаристві не прозвучав ні один безбожницький вигук тому, що «Просвіта» зв’язувала і зв’язує всі національно-культурні заходи з церковним життям. Водночас у товаристві панує толерантність між членами різних християнських Церков.

ПОВНУ ВЕРСІЮ СТАТТІ МОЖНА ПРОЧИТАТИ У ДРУКОВАНОМУ ФОРМАТІ

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt