29 листопада р.Б. 1996 в Києві відбувся черговий Архиєрейський собор УАПЦ. На ньому були присутні Патріярх Київський і всієї України ДИМИТРІЙ, єпископ Харківський і Полтавський ІГОР, єпископ Хмельницький і Кременецький МЕТОДІЙ, єпископ Львівський МАКАРІЙ. Митрополит Галицький АНДРІЙ відсутній з причини хвороби, про що сповістив телеграмою. Присутні як спостерігачі адміністратор Дніпропетровської єпархії прот. Микола МАРЧУК, канцлер Черкаської єпархії свящ. Назар КУЧЕРЯВИЙ, канцлер Львівської єпархії митр. прот. Ігор КУРПІТА, канцлер Хмельницької єпархії митр. прот. Володимир МУЗИЧКА, декан Зборівського благочиння прот. Михайло МИХАЙЛЮК, настоятель Борисоглібської парафії м. Києва митр. прот. Юрій БОЙКО.
Єпископ Ігор повідомив про рішення Вищої Церковної Ради рекомендувати Архиєрейському соборові скликати черговий Помісний собор 28-29 травня 1997 р. для затвердження нової редакції Статуту УАПЦ; схвалити Положення про Передсоборову комісію; доручити єпископу Ігорю продовжити працю як голові Передсоборової комісії та підготувати на наступне засідання Вищої Церковної Ради пропозиції щодо складу Передсоборової комісії та проєкт Регламенту Помісного собору. Підготовка до чергового Помісного собору повинна мати цілеспрямований характер, підпорядковуючись розробці нової редакції Статуту УАПЦ.
Святіший Патріярх Димитрій повідомив про ситуацію, шо склалася після відходу від УАПЦ владик Петра. Михаїла та відмови про перехід в УАПЦ владик Василя, Романа, Іоана. Київська єпархія очолюється самим Патріярхом, Хмельницька — єпископом Методієм, Харківсько-Полтавська – єпископом Ігорем. Для архипастирського керівництва осиротілої Львівської єпархії на прохання єпархіяльних зборів, що пройшли 1 листопада, З листопада було здійснено архиєрейську хіротонію владики Макарія з титулом «єпископ Львівський». Непевна ситуація складається з Тернопільською та Івано-Франківською єпархіями. Правлячі архиєреї запевняють Патріярха в своїй відданості УАПЦ, а самі не з’являються на Архиєрейські собори й навіть беруть участь у зборах розкольників. Така двозначність не може тривати довго. Там, де бракує владик, єпархіями керують адміністратори, підпорядковані безпосередньо Патріярхові та Архиєрейському соборові. З огляду на значення Харківської та Тернопільської єпархій владик Ігоря та Методія слід піднести до гідности архиєпископа.
Патріярх Димитрій повідомив, що архиєпископ Михаїл з огляду на брак належної освіти, що заважав йому належно проаналізувати перебіг подій, мав час для покаяння за свавільні вчинки, допущені ним на посаді керуючого справами Патріярхії УАПЦ. Він був лише знятий з цієї посади указом Патріярха від 16 вересня 1996 р. Однак владика Михаїл відмовився виконувати Патріярший указ, продовжував іменувати себе керуючим справами УАПЦ, зібрав на власний розсуд архиєреїв 17 вересня. 18 жовтня, а потім, 26 листопада, — і збори кількох десятків архиєреїв, священиків і мирян, названі ним «Помісним собором».
28 листопада до владики Михаїла було направлено листа з викликом на Архиєрейський собор УАПЦ: «27 листопада 1996 р. єпископ Харківський і Полтавський ІГОР, керуючий справами Київської Патріярхії Української Автокефальної Православної Церкви, одержав від Вас повідомлення, написане на бланку канцелярії Київського Патріярху Української Автокефальної Православної Церкви й підписане Вами як керуючим справами Патріярхії УАПЦ (вих. ч. 60-4 від 19.11.96). Копія повідомлення додається. Оскільки поява таких документів свідчить про Ваше небажання виконати Патріярший Указ від 17 вересня 1996 р. щодо відсторонення Вас від обов’язків керуючого справами Патріярхії, про Вашу участь в авантюрах, покликаних зруйнувати єдність Української Автокефальної Православної Церкви, я змушений повідомити, що на найближчому засіданні Архиєрейського собору Української Автокефальної Православної Церкви вимагатиму застосування щодо Вас покарання, приписаного канонічним правом. Востаннє пропоную Вам покаятися в протиканонічних учинках і з’явитися на засідання Архиєрейського собору до Борисоглібської церкви м. Києва 29 листопада 1996 р. для розгляду Ваших правопорушень».
Однак архиєпископ Михаїл не з’явився на Архиєрейський собор, приславши замість себе харківського підприємця Андрія Шагана, який передав листи, що свідчать про вихід владики Михаїла з-під канонічної влади Патріярха УАПЦ. Не бажаючи вдаватися до крайніх засобів церковного покарання, пропонується визнати, що, оскільки архиєпископ Михаїл самовільно вийшов з-під канонічної влади Патріярха УАПЦ, беручи участь у незаконних церковних зібраннях, не поминаючи Святішого Патріярха на богослужіннях, перевищуючи свої повноваження як єпархіяльного архиєрея оголошеннями про заборони в священнослужінні для Патріярха, єпископів Ігоря та Методія, він виводиться поза штат УАПЦ.
Святіший Патріярх повідомив про свій указ від 13 вересня про виведення поза штат УАПЦ архиєпископа Львівського і Самбірського Петра за непослух канонічній владі, церковній дисципліні та систематичну руйнівну діяльність у Церкві.
Учасники собору обмінялися думками з приводу зборів духівництва і мирян, організованих владиками Петром і Михаїлом 26 листопада 1996 р. в Свято-Миколаївській церкві м. Києва. Ці збори назвали себе Помісним собором УАПЦ, не маючи на те канонічного права, оскільки не дістали благословення Предстоятеля Церкви. За правилом 20 Антіохійського Помісного собору: «Але нікому хай не буде дозволено збирати собори самим із себе, без тих єпископів, котрим ввірені митрополії [тобто без Предстоятелів Помісних Церков]». Грубо порушено правило 34 святих Апостолів, яке вказує: «Єпископам кожного народу належить знати першого серед них і визнавати його як голову», та правило 9 Антіохійського Помісного собору. Не було проведено виборів делегатів на Собор від громад УАПЦ згідно з п. 2-2 Статут про управління УАПЦ. З погляду церковного права організатори зборів утворили розкол, протиставивши себе Патріярхові УАПЦ й відмовившись коритися статутові своєї Церкви. Необхідно роз’яснити загалові згубність розколу й безперспективність цього шляху вирішення церковних проблем. Для цього єпископ Ігор запропонував оприлюднити текст пастирського листа «Бережіться закваски фарисейської».
Собор почався у Борисоглібському храмі м. Києва Архиєрейською Святою Літургією. Потім учасники перемістилися до приміщення Патріярхії на вул. Трьохсвятительській 6. Там знаходилися колишній керуючий справами Патріярхії архиєпископ Михаїл, його син і секретар, священик Юрій Дуткевич, харківський підприємець Андрій Шаган, колишній власник збанкрутілої фірми УКАР, тепер прес-секретар владики Михаїла. Вони вчинили опір Патріярхові й не дозволили завершити Собор у конференц-залі. При перебуванні єпископів і священиків УАПЦ в приміщенні Патріярхії випадково виявлено дублікат Патріяршої печатки, яким користувався владика Михаїл, а також документи з підробленим підписом Патріярха Димитрія. Міліційному загонові, що прибув на виклик владики Михаїла, було запропоновано опечатати будинок до з’ясування проблеми правонаступництва через суд. Але міліціонери обмежилися тим, що конфіскували дублікат печатки й папери Патріярхії.
