Австралійська єпархія зафундувала друкарню для Львівської семінарії у Рудному

Ще в початках відродження Львівської Духовної Семінарії виринула потреба на священиків-учителів. Тому свого часу Блаженніший Мирослав-Іван Кардинал Любачівський звернувся до єпископів у діяспорі, щоб ті, крім матеріяльної помочі, старалися прислати в Україну священиків відповідного віку і з відповідними кваліфікаціями, «бо там їх тепер дуже треба».

Коли стемфордський єпископ Преосвященний Владика Василь звернувся до своїх священиків, щоб голосилися на духовну працю в семінарії, то між зголошеними був протоієрей о. Іван Терлецький і о. Олександер Богун-Кенез. Обидва вони були молодого віку, і обидва були магістри богословії.

Вже 1 вересня 1991 року прибули до Львова, коротко після перевороту, коли люди у Львові були залякані і здеорієнтовані, бо не знали, яка буде на черзі слідуюча зміна. Приміщення, яке семінарія винаймала від кооперативи «Гренада», було запущене, бо там діти проводили літні вакації, і треба було його відчищувати і відремонтовувати.

Тому обидва отці, Іван і Олександер, кілька тижнів жили у Львові у приміщенні Політехніки.

Тепер колишня кооператива «Гренада» є власністю Греко-католицької Семінарії імени Святого Духа в Рудному, де навчається 350 студентів-богословів, і це є найбільша семінарія в світі щодо числа студентів. Семінарією уміло керує ректор Преосв. Владика Юліян Вороновський з його помічниками. Віцеректор по навчальній програмі — монсеньйор протоієрей о. Іван Терлецький. Віцеректор щоденного виховання і дисципліни — протоієрей о. Олександер Богун-Кенез. Учительський склад: о. В. Гор, о. М. Пристай, викладачі Львівського університету, професор Володимир Головка — викладач музики і диригент хору.

Хоч Львівська Семінарія зростає, набирає щораз більшої стабільности та творить свій власний характер і традицію, все ж таки вона і надалі ще потребує як матеріяльну, так і фахову підтримку.

Під час Різдва її віцеректор о. Олександер їхав до Австралії не тільки щоб відвідати своїх батьків, але щоб також розповісти про потреби семінарії та про її успіхи.

Подорож о. Олександра не була без пригод, бо коли прилетів до Франкфурту на латинський Святий Вечір 24.12.1992 р. і де мав переночувати в готелі (що було включено в його квиток), щоб на другий день дістати получення до Австралії, йому при інформації сказали, що для нього приміщення в готелі не є зарезервоване. В тій прикрій ситуації він пішов до капеляна летовища, який не тільки запросив о. Олександра співслужити з ним Святвечірнє Богослуження, але також запросив його на Святу Вечерю і дав йому нічліг. Для о. Олександра була велика зміна приїхати із засніженого Рудна до соняшного Сіднею, якраз в середині австралійского гарячого літа. Коротко після свого приїзду він поїхав до Мельборну до Преосвященного Владики Івана і розповів Владиці про потреби семінарії. Владика Іван запропонував зафундувати для Львівської Семінарії в Рудному малу друкарню, і в наслідок того Владика зарядив на ту ціль збірку по всіх українських греко-католицьких парафіях в цілій Австралії. Збірка відбувалася під час цілого Великодньго посту 1993 року.

В додаток молодий священик з Мельборну всечесний о. Павло Березнюк передав для семінарії кілька тисяч релігійних образків разом з негативами тих образків, які отець Олександер привіз із собою до семінарії ще в січні 1993 року, де їх високо оцінили. їх, напевно, в скорому часі будуть помножувати на своїх нових друкарських машинах.

Калина Кенез
Сідней — Австралія

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>