Можливість здійснити свій творчий задум на прикладі такого об’єкту як церква та музей Андрея Шептицького — це, безумовно, висока честь. Випадок вельми непересічний. Саме лише усвіломлення величі постаті митрополита Шептицького і передбачення того, що поява такої церкви приверне увагу українців-християн всього світу, зобов’язує до особливої моральної та професійної відповідальности. Очевидно, це той випадок, коли престижність запроектованого об’єкту автоматично працює на авторитет архітектора. І тут, вважаю, мені пощастило, бо вибір проекту (а були пропозиції і від інших авторів) залежав від людей з прогресивним розумінням церковної архітектури. Насамперед, це голова Яворівської районної держадміністрації Степан Лукашик, який за фахом є архітектор, а також головний архітектор Яворівського району Любомир Новосілець. Відзначаю цю обставину тому, що далеко не завжди сьогодні в Україні в церковному будівництві втілюються новаторські архітектурні ідеї. Загалом тут домінує тенденція до безпосереднього відтворення історичних образів, яка свідомо підтримується як проектантами, так і представниками громад та адміністративних служб, що вирішують долю архітектурних проектів.
Звичайно, робиться чимало спроб створювати модерні архітектурні образи церков. Але найчастіше в таких випадках автори впадають в іншу крайність – повністю відходять від традицій, їх архітектура позбавлена будь-яких ознак національної приналежности. Отож, поряд з основним, так би мовити, ретроспективним напрямком, виникає другий, протилежний, який неприйнятий тому, що в ньому не передається естафета традицій.
В зв’язку з цим, головне, що хотілося б відзначити в підході до запропонованого проекту, це ‘намагання’, поєднати традиції і сучасний стиль. Зокрема, естетичні особливості архітектури є в даному випадку наслідком формотворчого методу, який грунтується на використанні строго геометричної структури та застосуванні прийомів модульно-варіянтного проектування. До речі, цей метод, точніше, формотворча програма, передбачає можливість створення цілого ряду, серії проектів. Декілька проектів вже створено і навіть реалізується. Зокрема, це церква в с. Пікуловичі та церква в м. Яворові на Львівщині. Всі ці проекти хоч і різні за об’ємно-композиційними вирішеннями, але споріднені за естетичним стилем. Специфіку цього як ляйтмотив виступає ідея збереження рис української народної архітектури. Насамперед, мова йде про риси карпатської дерев’яної архітектури, характерні для неї силюети дахів, форми галєрій, елементи конструкцій. Це і такі ознаки, як затишність, сумірність з масштабом людини, гармонійний зв’язок з природним оточенням. Отож, невипадково, що в представлених архітектурно-образних вирішеннях відсутня помпезність, грандіозність, масштабна надмірність — тобто ефекти, які невластиві й навіть протилежні благородним рисам сільської дерев’яної архітектури, але якими нерідко зловживають сучасні проектанти церков.
Таким чином, метою програми є створення сучасного архітектурного образу української церкви, використовуючи актуальні засоби і принципи формоутворення з одного боку і базуючись на глибинних мотивах української національної архітектури з іншого. Проєкт церкви та музею Андрея Шептицького є конкретним результатом цієї програми. Але кінцевий її успіх, звичайно ж, залежить не лише від творчої продуктивності та якісного рівня проектів. Зокрема, щодо проекту в Прилбичах, то тут попереду — складний етап реалізації в важких економічних, матеріяльних та технічних умовах. Потрібно буде докласти ще чимало зусиль, щоб здійснити будівництво.
Досвід церковного будівництва в Україні за минулі роки показав, яка велика роль тут належить ентузіязмові віруючих, їх готовності до матеріяльного пожертвування, до безоплатної праці на церковних будовах. І це зрозуміло. Адже в важких життєвих умовах, за відсутності перспектив їх покращення, церква залишається для людей єдиним світлим орієнтиром, оплотом віри і духу. Очевидно, на цей фактор значною мірою доводиться розраховувати і в даному випадку. Без сумніву, організаційну допомогу, а також допомогу в забезпеченні будови матеріялами та технікою надасть районна адміністрація. Але напевно, не обійдеться без участі української діяспори, яка вже не раз здійснювала підтримку подібних проектів. На цю допомогу велика надія.
Віриться, що справа спорудження храму імені Андрея Шептицького знайде розуміння в середовищі українських патріотів-християн. В свою чергу земляками великого митрополита буде зроблено все практично можливе, щоб розпочата справа була доведена до успішного завершення.
Олег Боднар
