Коли заходить мова про добробут і конфесійну приналежність і коли стверджують, що нібито та чи та конфесія напряму сприяє зростанню добробуту, виявляється, що відповідна проблематика, якщо її проаналізувати, не така вже й проста. Так само й релігійність чи нерелігійність не є прямою причиною зубожіння чи добробуту. А все тому, що релігія – не економічна програма, економіка розвивається за своїми автономними правилами. Якщо економіка офіційно атеїстичної країни недолуга, то й високого добробуту населення не буде, як це тривало довгі десятиліття в СРСР, Китаї чи ще дотепер триває у В’єтнамі або Лаосі.
Натомість добре поставлена і відрегульована економічна модель, законодавчо захищена від зловживань, корупції та подібних явищ, дозволяє країні розвиватися, навіть бути серед лідерів. Прикладами тут можуть слугувати католицька Баварія і досить релігійні Сполучені Штати.
Повністю матеріал читайте у друкованій версії журналу.
