Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Батько сиріт

(Митрополитові Андреєві Шептицькому)

… Лишивсь сиротою,
Лиш «мамо» сказати він знав.
В війні від Гранати впав батько,
А матір тиф в землю поклав.

Опухлий із голоду, плаче
При сходах чиїхось сіней,
І сльози по личку немитім
Струмочками кануть з очей.

Волосся поліплене брудом;
Ніхто не турбується ним.
Сорочечка драна давно вже
Не бачила мила й води.

Чи житиме він кілька літ ще,
Щоб пасти корови чужі?
Тоді його доля щеняти
Покращає хоч би в їді.

Та молот недолі скотився.
Нове зоресяйво зійшло:
Якась невідома людина
В притулок його привела.

Не знає хлопчина, хто діло
Спасенне для нього вчинив.
Казали йому, що це батько
Прислав йому з неба цей див.

Років двадцять кілька минуло.
В палаті Свят’юрській вояк
До уст тулить руку Достойну
І мовить зворушливо так:

«Я знаю, Владико, хто сльози
Сирітські з очей моїх стер,
В притулок завів, огрів душу
І смерти примару роздер.

Це Ваша рука благовісна
Зібрала розбитих сиріт,
Дала їм життя, щоб сповняли
Народу і Бога завіт.

Владико! На край сунуть хмари
Й буран сатанинських плодів.
Іду рідний край захищати
Від стріл смертоносних божків.

За серце і хліб Ваш насущний,
За щиру й пряму доброхіть
Подяку прийміть прямодушну
Й на путь мене благословіть!»

 

Нехай благословиться днина

(Митрополитові Андреєві Шептицькому)

Нехай благословиться днина,
В якій прийшла на світ людина —
Великий Церкви князь — Андрей!
Його девіза: ціль вершинна
Життя — це Бог і батьківщина.
І даром Божим лиш Мойсей
До світла й сили поведе
Народ уярмлений, безкрилий,
Як зацвіте любов в безсиллі
І мудрі чини втоплять бредні
Своїх і рук чужої скверни,—
Нехай народ шляхом цим йде!
Він Божим вістрям слів спасенних
Картав сваволю і розгул
Німецьких зайдів навіжених
І ганьби польської намул.
З криниці рідних скарбів Церкви,
З народніх скарбів рідних дум
Черпав життя цілюще зілля
Й давав усім: братам Поділля,
Волині, Холмщини, Засяння,
Карпат, Полісся і степів,
Святого Юра і Софії, —
Синам і донькам однієї,
Покритої пластом руїни,
В серцях живої України.
Нехай благословиться днина,
В якій прийшла на світ людина —
Епохи муж, святець Андрей!

Поділитися: