(Відгуки чужинецької перси про ювілей Берестя)
Журнали і газети в житті і в культурі людини мають своє велике значення, бо подають важні події щоденного життя народів, є сталою хронікою того життя, зокрема політичного і економічного, подають корисні описи історичних явищ з коментарями, інформують про розвиток життя народів, мистецтва і науки. Газети і журнали — то дзеркало нашого життя і не є вони недавнім винаходом людини. Дехто дає їм початок часам Юлія Цезаря (101-44) перед Христом). В наші часи часописи і журналізм стали своєрідною індустрією для вістей і коментарів подій. Це велика сьогоднішня сила у суспільствах, бо не лише дає інформації з життя, але й має великий на нього і непомітний вплив, зокрема на культуру і політику, формуючи опінії, творячи ідеологічні напрями і навіть рухи. То велика сила з різноманітними засобами сьогодні і отримала навіть окрему назву «мас мідія» з грізним скритим змістом – засіб, що рухає масами, впливає на них, торкаючи нераз поля життя людини дуже інтимного, до яких право давати коментарі нормативного характеру не може мати будь-хто. До таких належать моральні питання і його вічні, незмінні і загальні закони природного і Божого права. Другий Ватиканський Собор звернув увагу на цю велику силу тих засобів інформації і заявив так: «Відомо ж Матері Церкві, що коли пі засоби правильно вживати, тоді вони постачають людському родові успішну допомогу; чимало бо вони спричиняються до відпочинку й ушляхотнювання духа, та й щоб поширювати й закріплювати царство Боже; їй теж відомо, що люди можуть їх уживати проти плянів божественного Творця і повертати їх самим собі на шкоду».
Церква має теж свої засоби для такої масової інформації. Ними є кіно, телебачення, радіо, преса. Як і в міжнародному житті є лише кілька часописів, до яких голосу чи коментарів прислухується світ, політичні мужі (журнал Тайм — від 1788, Нью Йорк Таймс — від 1851, Франкфуртер Цайтунг — від 1856). згадавши найбільш відомі, так і Церква має свій офіційний орган-щоденник, який помішує авторитетні відомості життя світу, подає до публічного відома документи Вчительської Власті Церкви, слова Вселенського Архиєрея та голоси Церков різних народів. То відомий і авторитетний часопис-щоденник політично-релігійний, в якому найдемо голос Церкви про проблематику життя і явищ щоденного життя людини. Це «L’Osservatore Romano». Почав він виходити в 1849 році за папи Пія IX, щоденником став в 1851, а в 1870 р. стався офіційним органом Ватикану. (Все це за часів довгого понтифікату Пія IX — 1846-1878). Часопис появлявся в італійській мові, документи Церкви в латинській і перекладах. Від вибору теперішнього Папи Івана-Павла II появляються його промови, звернення і листи в українській мові. Щоб зробити часопис доступний, бодай, в деяких важних справах в інших світових мовах, його доповнено тижневими виданнями в італійській мові зараз по війні в 1949 році і в 1950 році у французькій мові. Потім при кінці шістдесятих років появились його тижневі видання в німецькій, португальській, еспанській і англійській мовах, а з вступленням на папський престіл теперішнього папи журнал-місячник тієї офіційної ватіканської газети появляється і в польській мові. Все це свідчить про вагомість цього авторитетного органу на міжнародному полі і в житті Церкви. До його голосу прислухуються вуха народів.
У зв’язку з 400-літтям нашої Берестейської Унії з Вселенською Церквою в щоденнику «Ль’Оссерваторе Романо» появились папські листи з нагоди тієї події і описи святкувань в Римі в липні цього року. Але Ватиканський орган хотів про цю не маловажну подію повідомити теж увесь Божий Люд Вселенської Церкви і тому у своїх чужомовних виданнях у тижневику свого часопису дав короткі в сконденсованій формі нотатки про цю історичну подію повороту до вселенської єдности української і білоруської Церков в шістнадцятому столітті. Подамо короткий огляд тих нотаток та інформацій про відзначення тієї події. Ці нотатки не є скупі, журналістично. як нотатки не є вони змістом «короткі». Пов’язані вони з проповідями папи в часі інавгураційного Молебня 6-го липня чи св. Літургії 7 липня — обі Служби в базиліці св. Петра. Також зі словом папи 7-го липня, яке він кожної неділі, коли є присутній в Римі, говорить до зібраного народу на площі св. Петра о дванадцятій годині, т.зв. «Angelus». Нотатки, слова папи доповнені дуже численними фотографіями зі згаданих наших врочистих ювілейних Богослужень і це теж є важною документацією. Замітне також, що увесь цей матеріял пов’язаний виразно з іншими екуменічними подіями, зустрічами з православними ієрархами, чи навіть такими виразними титульними заголовками тих нотаток про використання нашого Ювілею для заклику папи до сприяння і праці для з’єдинення Церков (в німецькім тижневику). Майже усі згадані тижневики подали в своїх перекладах три папські проповіді: на інавгураційному Молебні, на Літургії і Слово на «Ангел Господній». В кожнім тижневику є додаткові «нотатки», уваги чи короткі інформації про подію Ювілею і саму Унію. Все разом беручи, вказує, шо ватиканський офіціоз у своїх тижневиках на важних мовах світу дав вичерпні, позитивні і добрі інформації, зокрема на основі слів папи про подію, яка сьогодні, на жаль, попала під обстріл екуменістів, наших деяких історичних противників, ба і деяких таки наших суперкритичних істориків Унії. Усім їм варто б звернути увагу на становище ватиканського офіціозу. Такі наші поселення як у Бразилії і в Аргентині повинні ці тижневики, посвячені Ювілеєві, поширити між нашими людьми, які знають португальську і еспанську мови і цього, бодай вистачило б для тих наших людей, що нічого про Унію не знають… Наші священики тих поселень повинні б використати ці тижневики для проповідей в цім ювілейнім році і це вистачило б мінімально для відзначення тієї так важної нашої історичної події й акту.
Здається, найбільше місця події нашого Ювілею присвятив сеньйор цього тижневика «Ль’Оссерваторе» у французькій мові (кажу «сеньйор», бо виходить він найдовше — 47 років!). Присвятив нашому Ювілеєві місце у двох виданнях 28 і 29 числа. В числі 28-мім помістив цей тижневик також частину опису святкувань празника св. Апостолів Петра і Павла в Римі 29 червня з представниками царгородського патріярхату. На першій сторінці поміщено слово папи з 7 липня по нашій українській Літургії в базиліці св. Петра в часі т.зв. «Ангел Господній». Думки папи пов’язані багатомовним титулом при описі святкувань празника св. Апостолів: «Бажання єдности». В сам празник апостолів на «Ангел Господній» папа говорив на тему свого улюбленого вислову про віддих Церкви двома легенями! Папа згадує вже наперід про святкування Ювілею Берестейської і Ужгородської Унії. Все це є кроками до підготовки 2000-літнього Ювілею приходу на світ Спасителя, а з тим є це і вислів бажання єдности Церкви, за яку молився Христос на останній своїй Вечері. В окремій нотатці є згадка про інавгураційний Молебень і св. Літургію 6 і 7-го липня зі знимкою копії Жировицької Богоматері, яка находиться в нашім патріяршім дворі, в парафіяльній церкві св. Сергія і Вакха. Читаючи це мимоволі приходить думка про перенаголошування, і то часто тепер, що наша Унія не може бути моделем для поєднання Церков… Принаймні є спасенним фактом такого поєднання і ватиканський офіціоз про те говорить. Питання «моделю» чи «зразка» добавляють вже сьогоднішні екуменісти щиро чи нещиро, але сам акт Унії до цього відношення не має. Він є позитивним нашим історичним актом, якому належиться наше признання при помочі Ювілею!
Французьке видання тижневика «Ль’Оссерваторе» уживає для наголовка своєї нотатки про наш Ювілей слова з проповіді папи на торжественній Літургії у базиліці св. Петра: «Переступити історичний поріг на дорозі до єдности» (ч. 28). В тому числі є описи торжеств та екуменічних зустрічей папи з нагоди празника св. Петра і Павла 29 червня, в часі яких, вже традиційно, були присутні представники царгородського патріярхату. Французький редактор лучить обі події на першій сторінці, подаючи слово папи на «Ангел Господній» 7-го липня, а на третій сторінці містить таке слово з 29-го червня (празник св. Петра і Павла). В нашім випадку вживає порівняння з переступленням порога (історичного!) на дорозі до єдности, а в другім випадку (хоч він хронологічно перший!) уживає свого порівняння про дихання двома легенями. Оба порівняння не є натяком для якогось зразка для наслідування, чого так лякаються сучасні екуменісти, а радше служать для папи в наші дні сильним висловом бажання єдности, саме тепер, в часі підготовки до Великого Ювілею 2000-ліття приходу на світ Спасителя. Як і вже кілька разів у минулому, на вид обох торжеств — празника Петра і Павла та близького Ювілею нашої Унії (29 червня і 7 липня) — папа лучить обі події, щоб згадати «багатства доктринальні, духовні, культурні і загально людські, якими жили великі Отці обох Церков у першому тисячолітті, коли Церква дихала обома легенями — східними і західними». Участь греків у святкуваннях празника св. Петра і Павла та наш Ювілей у згадці папи щось говорять! Не можна ж подіям заборонити говорити, як дехто хотів, щоб не попасти в тріюмфалізм Ювілею!…
Можна б здивуватись, чому на першій сторінці помістив французький редактор (ч. 28) нашу копію ікони жировицької Богоматері. У слові 29.6 папа, у своїм типовім стилі, закінчує його словами: «Марія є іконою єдности і вона повинна бути завжди нашим одушевленням. Як Мати Церкви, нехай піддержує Вона наші старання і приспішить наші кроки, щоб перед великим Ювілеєм могли ми станути, як не цілковито поєднані, то принаймні ближчі для подолання поділів, які виникли в другому (нашому) тисячолітті». Шкода тільки, що редактор помістив ікону жировицької Богоматері побіч фотографії фрагменту Літургії з папою без ніякого короткого бодай підпису, що це за ікона. (Взяв її з книжечки «Молебень», який отримав кожний паломник для участи у Молебні.) Ширша згадка про неї є у ч. 29, яке присвячує Ювілеєві майже чотири сторінки з вісьмома фотографіями з Літургії і Молебня.
У ч. 29 з 18 липня подані найширші інформації про наші святкування в Римі з двома ширшими поясненнями: «Марія — Покров християн» і «Чотириста-ліття Берестейської Унії». Оба нариси взяті з вступу до двох книжечок, в яких, як згадано вище, подані були для всіх присутніх тексти Молебеня і Літургії, які служив папа враз з Блаженнішим Мирославом-Іваном і нашими владиками 6-го і 7-го липня. Оба ці нариси, зложені нашими священиками під редакцією Папської Комісії для літургічних відправ, кожний паломник отримав. (Ці дві книжечки по мистецьки і люксусово видані.) Оба вступи до тих книжечок подані в українській, італійській та англійській мовах. Французький редактор задав собі труду перекласти їх на французьку мову для тижневика «Ль’Оссерваторе». Подані також у французькім перекладі обі гомілії папи на Молебні і на Літургії, їхні тексти подали наші газети. Вони замітні своїми думками про історичне значення нашої Унії у сповненні Христового заповіту, щоб всі були одно.
В противенстві до французького видання, англійське видання обмежилось тільки до двох коротких нотаток про наш Ювілей, текст гомілії папи на Літургії і слово папи на «Ангел Господній» 7-го липня з двома тільки знимками. Головний наголовок на першій сторінці звучить: «Дякуємо Богові за Берестейську Унію». Впадають однак у вічі вставлені у тексті проповіді папи «підзаголовки», які подав редактор: «Віднова єдности була рацією Берестейської Унії». Так і було, ніщо інше. В числі тижневика 29-тім маємо на одній сторінці тільки гомілію папи на молебні з помітним наголовком: «Берестейська Унія була ділом Святого Духа» і в тексті окремим шрифтом редактор поставив взяті слова папи з його проповіді: «Якщо Берестейська Унія не привела до повної єдности з Християнським Сходом як цілістю, вона все таки виявила поза всяким сумнівом точну дійсність, що це був Святий Дух, який діяв у її творців, збуджуючи в них напрям для дороги до єдности». Якими блідими стають слова сучасних екуменістів, які твердять, що Унія була великим неуспіхом, бо не принесла в 1596 році унію, а «дисунію»… Англійське видання подає теж дві фотографії з Літургії. Не багато, але солідно з англійським бистрим поглядом на думки.
Не хотілось би постійно робити докори для науковців і екуменістів. які, кожний на свій лад коментують історичний факт Унії, але думка папи про Унію як овоч дії Святого Духа повинна застановити гарячі уми по обох боках барикади, коли дивитись на історичні факти з життя Церкви чи в історії спасення. Екуменізм без Святого Духа — то нісенітниця. Еклезіологія без Святого Духа — то суха наука доцентів історичних університетських катедр. Наша екуменічна праця, яка не враховувала б основної дії Святого Духа в ній, призначена на неуспіх. Наші Владики кінця шістнадцятого століття творили Унію ведені Святим Духом. Святий Дух діяв серед великих труднощів, які ставили Йому ми, люди. Такими практичними вставними увагами в текстах папських проповідей редактор дає зі слів папи правильний коментар для унійних старань наших Владик кінця XVI ст. Такими є також такі вставні речення: «Єдність була все постійним об’єктом Апостольського Престолу», або: «Нехай третє тисячоліття стріне нас близькими разом». Це все вибрані думки папи з текстів його проповідей. Про це подбав англійський редактор.
Італійське видання посвячує нашому Ювілеєві три повні сторінки і помістило п’ять фотографій з торжественних служінь у базиліці св. Петра. Редакція не подала окремих нотаток чи коментарів до наших святкувань, тільки помістила обі папські гомілії папи — на Молебні і на Літургії.
Повних три сторінки віддані Ювілеєві у португальскій мові «Ль’Оссерваторе» з вісьмома знимками. в тому одна — ікона св. Йосафата і одна з вручення Митрополитові Іванові Мартинякові митрополичого паліум. Тому що по Молебні до Божої Матері папа враз з Блаженнішим і Владиками перейшов до сусіднього престолу, де спочиває св. Йосафат, в книжечці з Молебнем для паломників була поміщена кольорова іконка св. Йосафата. Її помістив редактор португальського видання з коротким описом життя, праці і смерти нашого священомученника. Поміщені обі гомілії папи на Молебні і
Літургії, а також слово на «Ангел Господній» по Літургії. Варто це число поширити серед наших людей у Бразилії, де не відбулись святкування Ювілею Унії. Науки папи в трьох видах будуть корисними, щоб наші вірні пізнали глибше вагомі моменти історії нашої Церкви.
Не осталось позаду еспанське видання «Ль’Оссерваторе» про наші святкування. На першій сторінці з надписом «IV століття Берестейської Унії» подане слово папи з його «Ангел Господній» по Літургії 7-го липня, а потім цілі дві центральні сторінки присвячені торжествам з шістьма знимками з Богослужень з ватиканської базиліки та подані обі гомілії папи. На цій же сторінці поданий також точний перебіг усіх святкувань і врочистостей в Римі з нагоди Ювілею Унії з вичисленням головних особистостей та українських груп, які брали участь у святкуваннях. Не поминув редактор і моменту, коли папа по Молебні перейшов до престолу, де спочивають мощі св. Йосафата, коли відспівано пісню-молитву до св. Йосафата. Такий опис у подробицях подало тільки еспанське видання. Не поминули згадати і про концерт у залі Павла VІ-го української сакральної музики вісьмох українських хорів з 230 осіб та 18-ьох музичних інструментів, які виконали твори православних і католицьких композиторів з різних округ України. В половині концерту прибув папа!
Найскупіші подав відомості ватиканський тижневик про наш Ювілей німецького видання. Тільки на одній сторінці подано слово папи по Літургії 7-го липня на «Ангел Господній» і дві знимки з коротким підписом. Знимки з Молебня.
Польське видання «Ль’Оссерваторе» не с газетне, а має форму журналу з кольоровими фотографіями на якіснім папері обкладинки, на якій поміщена на її третій передостанній сторінці чудова знимка у кольорах з нашої Літургії при папськім престолі у базиліці св. Петра. Це польське видання не є тижневиком, як інші, а місячником. Змістом він нагадував би колишні наші «Вісті з Риму», бо помішує тільки папські документи — проповіді, промови, документи тощо. На інших сторінках обкладинки поміщені дві знимки з поїздки папи до Німеччини.
Це 9-те число місячника присвячене трьом важним подіям останніх тижнів, яких документи поміщені не в хронологічному порядку. На першому місці (32 сторінки!) є опис і документи з подорожі папи до Німеччини 21 до 23 червня. (На заголовній сторінці обкладинки журналу є знимка Брандербурзької Брами у Берліні, крізь яку проходять папа і канцлер Коль. І виглядають вони у цій славній брамі як дві маленькі-маленькі постаті… Ця брама має великі розміри: висока 20 метрів, широка 60 метрів, глибина її 11 метрів. Побудована за Фридриха-Вільгельма в 1788-1791 роках в неоклясичнім стилі.).
На другому місці — чотири сторінки присвячені нашим святкуванням Ювілею Унії (6-7 липня). На третьому місці подія празника св. апостолів Петра і Павла в Римі 29 червня з участю делегатів царгородського патріярха (чотири сторінки). В такому порядку поставив ці події редактор. Решта журналу то всякі інші документи з діяльности папи, з життя Церкви в Польщі, артикул італійського журналіста, діяльність Апостольської Столиці і хроніка.
Редактор у редакційній статті на першій сторінці подає рації, чому так обширно подає матеріяли з подорожі папи до Німеччини (то була його третя подорож, а перша до з’єдиненої Німеччини і вільного Берліну). Об’єднана Німеччина після нелегких політичних напружень і «берлінського муру» стала державою надії для німців, хоч релігійно німці стали байдужими до релігії, що є недобрим знаком. Папа лишив свої остороги, напімнення і поучення. Перехід папи через Брандербурзьку Браму, каже редактор, має свою символіку. Брама не є вже знаком пихи ні поневолення (і гіркого недавнього поділу, додати б треба), але символом нових часів, яких знам’ям є солідарність народів і відповідальність. Тому журнал подає усі папські промови і проповіді з його подорожі по Німеччині і теж більшу частину промов, що їх виголосили до папи представники німецького народу.
І додає редактор, у своїй редакційній статті, слова для уваги читачів на подію нашого Ювілею Унії в Римі. Він каже: «Святкування ці, багаті на зміст і екуменічну мову, були благодарним актом (тільки таким словом можна перекласти польське «akt dziękczynienia») за поворот до єдності з Апостольською Столицею, що його зложено при гробі св. Петра і при мощах св. Йосафата Кунцевича, а теж спільною молитвою за повне співпричастя у вірі і любові усіх християн у перспективі Великого Ювілею 2000-го року».
Журнал не вагається вказати на Берестейську Унію і її Ювілей, як велику екуменічну подію зі світовим значенням перед Великим Ювілеєм приходу на світ нашого Спасителя. Значить, не можна так легко упрошувати справи з нашою Унією, що вона без значення сьогодні, бо не може служити зразком для поєднання Церков в наші часи! Редактор не лишає цього тільки для ствердження вартости змісту нашого Ювілею. Він пише знаменне речення: «Як папська подорож до Німеччини, так і відзначення 400-ліття Берестейської Унії належать до найбільш вагомих подій вісімнадцятого року понтифікату Святішого Отця і потверджують відомий вислів, що Боже Провидіння пише прості правди на крутих дорогах людських подій історії». Гарна тема для роздуми і високий комплімент для нашої Унії і нашого Ювілею.
Журнал помішує на чотирьох сторінках, присвячених святкуванням Унії, дві знимки (про одну кольорову була вже згадка), дві гомілії і слово папи на «Ангел Господній», тобто, все те, що папа сказав в часі святкувань. Між усіма знимками в інших виданнях дуже замітною у польськім журналі є знимка-фраґмент взятий з групи наших побожних мирян-жінок, в часі Літургії. Читач може читати їхні обличчя!… Перед документами святкувань редактор подає повний опис наших святкувань 6-7 липня, щось як зробив це еспанський журналіст. Він каже: «Святіший Отець очолив в Римі центральні святкування 400-ліття Берестейської Унії, яка засанкціонувала поворот православної Церкви у Київській Русі до повної єдності з Апостольським Престолом». Ми часто боїмось деяких слів. Виглядає, чужинцям це легше сказати, а коли папа каже, значить, немає чого лякатись деяких слів: «поворот православної Церкви», «у Київській Русі», «до повної єдності». Нам чомусь важче вживати деякі слова, а йдеться про історичні факти і терміни історіографії.
Редактор з неприхованою прихильністю і радістю подає деякі деталі ювілейних святкувань: три тисячі паломників українців з цілого світу, або «перший раз по Ювілею Тисячоліття прибула така велика кількість паломників з України». Додати б треба на маргінесі, що це сталось помимо великих труднощів, складних клопотів і жертв. Участь українців з України мала своє значення і остане свідченням перед десятками тисяч туристів з цілого світу, які взяли участь у наших ювілейних богослуженнях, перед усім майже дипломатичним корпусом при ватиканській державі, чималим числом кардиналів і ієрархів римської Курії. Були між нами «Касандри», що пророкували більше як півпорожню базиліку і повну невдачу святкувань нашого Ювілею в Римі. Участь папи дала святкуванням їхній блеск, славу, історичну повагу, а для нашої Церкви і Народу велике свідчення перед світом. Велика шкода, що не було в Римі представників нашої влади з Києва та учасників інших Церков і християнських громад. Чому б їх не запросити, а участь їхню лишити їхньому виборові? Наш амбасадор в Римі А. Орел брав живу і активну участь у святкуваннях, амбасада України відзначила подію окремою вечіркою у приміщенні нашого посольства.
Редактор ще раз говорить у своїй нотатці про ціль римських святкувань: подяка за Унію Божому Милосердю, за її духовні овочі і спільна молитва за повну єдність християн. Це молитва тих, що акт тієї єдности вдержали, часто по геройськи, своєю кров’ю, чотириста років.
Велика шкода, що ці офіційні репортажі і поміщення документації в різних мовах ватіканського офіціозу про наші святкування не подали двох важних подій тих святкувань і не легко це вияснити чи оправдати. Наші святкування почались, властиво, Молебнем 5 липня при соборі св. Софії на вія Боччеа з участю наших владик, священиків, вірних з України та поселень, які встигли приїхати на цю інавгураційну подію. Не міг бути присутнім Блаженнійший Мирослав-Іван з огляду на ощадність його сил на два наступні дні з їхніми програмами.
Але подія на цім клаптику набутої Блаженнішим Йосифом землі для прокатедри св. Юра була зворушливою і пам’ятною. Чому її не враховано до врочистих святкувань офіційною хронікою? Можливо, справді престижевою інавгурацією торжеств був Молебень в базиліці з папою і Блаженнішим Мирославом-Іваном. Але тоді треба було включити промову Блаженнішого в офіційні документи святкувань. Тим самим слушно провід святкувань в Римі перейшов в руки папи як господаря і Глави Церкви й усі святкування були під знаком його особи, його слова і поваги. Це теж поможе, що мовчатимуть усі, яким Унія немила. Але найдеться хтось, хто цю недостачу може спостерегти і на свій лад скоментувати. Винуватими тут однак можуть бути тільки організатори і журналісти.
Все таки не легко оправдати неприсутність представників уряду України, які повинні бути на таких високих міжнародних форумах і їм немає чого боятись, чи кого боятись в такому випадку, коли йдеться про присутність нашої молодої Держави на такому міжнародному форумі, в нашій державі, в якій релігійна толеранція і свобода високо поставлені. Присутність представників наших православних Церков була б показала нашу братню любов і взаємопошану, яка. помимо всього, що досі сталося. І є в якійсь мірі між нами, і це дало б конкретний почин нашому екуменізмові. В часі святкувань тисячоліття ми таку важну нагоду прогавили… Чи спостерегли це наші і чужинецькі журналісти і обсерватори, чи тільки тактовно промовчали своє спостереження?
Здається також, що на такому форумі повинні бути наші журналісти столичних газет, радіо і телебачення, які повинні мати свої дружні зв’язки з великими газетами і журналами світового значення і з своїми колегами по фаху. Такого в нас ще, здається, нема і воно не добре.
Другою важною поминеною подією з святкувань Ювілею Унії в Римі була виставка документів і творів XVI-XVІI століть з часів початків Унії у Ватиканському Музею. Виставка була відкрита 8-го липня і тривала цілий місяць. У відкритті виставки брали участь представники ватиканських властей і Музею, наших Владик і представника нашого посольства-амбасади в Римі. Рідкісні і не легко можливі для бачення документи історії робили враження, хто їх вперше бачив. Автор цих рядків бачив виставку кілька днів по її відкритті і міг спостерігати цікавість різних чужинців, які пильно розглядали невідомі їм документи. Чомусь наші й чужинецькі журналісти не бачили великої ваги у цій виставці документів, які творили гармонійно вагомі кільця, у золотому ланцюгу ювілейних святкувань в Україні та по поселеннях, а зокрема в Римі, де важний Акт Унії відбувся. Документи говорять різно. Коли замкнені вони в архівах, вони говорять до істориків і дослідників, які їхню мову передають у своїх історичних творах. Але документи говорять теж до кожного своїм видом на виставках до тих, що можуть їх бачити і торкати увагу глядачів про те, що діялось чотириста чи більше років тому серед якогось народу, який творив свою історію і діяв у великій історії нашого спасення, якої головними героями був Триєдиний Бог і Його Вселенська Церква.
