«Бережіться закваски фарисейської»

Пастирський лист Архиєрейського собору УАПЦ
до православних християн України

26 листопада 1996 р. сумні осінні події, що поділили нашу Церкву, завершилися відходом у розкол архиєпископа Михаїла Дуткевича. Його спільниками виявилися виведений поза штат УАПЦ архиєпископ Петро Петрусь, колишні владики УПЦ-КП Роман Балащук і Василь Боднарчук, висвячений влітку ними єпископ Іоан Бойчук. І хоч дії організаторів розколу прикриваються гаслами об’єднання українського православ’я, добре розуміємо, що йдеться лише про новий поділ, покликаний знеславити УАПЦ в дні святкування її 75-річного ювілею, загальмувати зближення з іншими національними Церквами, відштовхнути від православної віри мирян, оточити недовірою ту діяльну частину УАПЦ, яка лишилася вірною Патріярхові Мстиславу 1992 року, витримала нелегку боротьбу за легалзацію УАПЦ протягом 1992-1995 років і тепер гуртується довкола Патріярха Димитрія. Прикметно, що в рішенні розкольницьких зборів 26 листопада навіть не згадується про інші національні Церкви — УПЦ-КП і УГКЦ, — але підкреслюється намір вести переговори з УПЦ-МП.

Організатори розколу, щоб довести правдивість своїх слів про об’єднавчі наміри, повинні відмовитися від спроб втручання у внутрішні справи УАПЦ. Ми закликаємо їх припинити кампанію наклепів на Патріярха Димитрія, принести прилюдне вибачення за абсурдні й нечинні з погляду церковного права покарання Патріярха і єпископів Ігоря та Методія. Використання розкольниками назви «УАПЦ» неможливе з погляду як церковного, так і державного права. Тому в разі дальшого прикриття розкольниками своїх безчинств назвою «УАПЦ» ми муситимемо вимагати захисту своїх юридичних прав через судові інституції. Пропонуємо владикам Петру Петрусю, Михайлові Дуткевичу та їхнім співучасникам обрати іншу назву для створеної ними організації.

Парафії, які з тих чи інших мотивів відійшли під юрисдикцію організаторів розколу, зобов’язані припинити поминання на богослужіннях архиєреїв УАПЦ і внести зміни до своїх статутів, вилучивши звідти назву «УАПЦ». Як християни одного обряду, мусимо по-братньому застерегти мимовільних співучасників творення церковного розколу від гріхів зради й братоненависництва. Євхаристійне спілкування духівництва й мирян УАПЦ з учасниками розколу не буде можливим до налагодження їхніх канонічних стосунків з УАПЦ.

Помісний собор УАПЦ, скликання якого від 1994 р. вимагали східньоукраїнські єпархії та Братство апостола Андрія Первозваного і який унеможливлювався досі через опір владик Петра Петруся й Михаїла Дуткевича, призначається на 28-29 травня 1997 року. Його делегати обиратимуться від кожної парафії УАПЦ, а порядок денний буде розроблено й оприлюднено заздалегідь. Головою Передсоборової комісії Архиєрейський собор і Вища Церковна рада УАПЦ призначають єпископа Ігоря Ісіченка. Підготовка до Помісного Собору починається від сьогодні й спрямована на відповідальний і глибокий аналіз місця УАПЦ в житті Вселенського Православ’я й української нації, на пошук шляхів до успішного виконання Церквою своєї спасительної місії в сучасному світі. Головним завданням собору стане схвалення нової редакції статуту УАПЦ. Ні про яку зміну Патріярха не може бути мови, бо сан Патріярха довічний.

Просімо у Всеблагого Промислителя Церкви сили й витривалосте для нашої дальшої праці задля навернення та спасіння Богом береженого українського народу. Молімося, щоб Господь змилосердився над усіма, хто свідомо чи несвідомо став на шлях зради й братоненависництва і напутив їх на стежки покаяння. Стережімося закваски фарисейської (Мт. 16:12), науки тих повних здирства і лукавства безумців (Лк. 11:39-40), які формальним пильнуванням приписів Закону прикривають занедбання правосуддя й любови Божої (Лк. 11:42).

ДИМИТРІЙ, Патріярх Київський і всієї України
ІГОР, єпископ Харківський і Полтавський
МЕТОДІЙ, єпископ Хмельницький і Кременецький
МАКАРІЙ, єпископ Львівський