– Пані Наталіє, що є особливістю білоруського християнства незалежно від конфесії?
– По-перше, сучасне білоруське християнство дуже молоде – більшу частину віруючих становлять новонавернені чи ті, що приналежні до котроїсь з Церков у другому або третьому поколінні.
По-друге, посилений державний контроль за будь-якою діяльністю релігійних організацій, складні бюрократичні механізми отримання дозволів на проведення заходів, організації навчального процесу, випуску медіаконтенту релігійної тематики призводить до згасання будь-якої ініціативи знизу. Останні десять років майже всі Церкви Білорусі – за незначними винятками – перебували в «сплячому» режимі. Релігійні організації живуть, постійно оглядаючись на державу, і задля того, щоби принаймні могти безперешкодно молитися та проповідувати всередині спільноти, стараються підтримувати лояльність до політичного режиму.
По-третє, білоруське християнство характеризується постійним перебуванням в полі зору такого собі «іншого», жодна з конфесій чи традицій не домінує абсолютним чином, кожна конфесія відіграє для іншої роль певної альтернативи.
По-четверте, білоруські Церкви значною мірою, порівняно з Росією чи Україною, відкриті до Заходу. Це пов’язане з тим, що впродовж десятиліть було багато гуманітарних проєктів з боку Західних Церков, багато студентів виїжджали на Захід студіювати, багато Церков були засновані напряму західними місіонерами чи мають партнерські спільноти за кордоном.
Повністю інтерв`ю читайте у паперовій версії журналу або в електронній на сайті https://journals.ua/
