Богословські переклади в УГКЦ: що зроблено і куди йдемо

Часто ставлять запитання: чи потрібно робити титанічні й дорогі з огляду на час та фінанси зусилля щодо перекладу? Чи не краще навчити наших студентів англійської і користуватися англійськими перекладами? Проста відповідь таким скептикам – ні. Річ у тому, що переклад не робиться просто задля доступу до інформації. Це не якісь комп’ютерні коди чи математичні формули, які хтось десь у іншому кінці світу написав, а в Україні ми їх прочитаємо і зрозуміємо те ж саме, що автор у них вклав. Людська мова і мислення працюють інакше. Насправді переклад як культурне явище має принаймні три складові.

Перша: кожен переклад розвиває мову. Ми зараз багато говоримо про українську мову, про її захист, відродження і так далі. Вибачте, але якщо у нас українською не говоритимуть Платон, Арістотель, Григорій Богослов, Іван Золотоустий, то вона від цього страждатиме, вона не входитиме в коло повноцінних, розвинутих європейських мов. Так, українською мовою повинні говорити і відомі літератори, і сучасні філософи – тут уже кожен нехай пильнує свою галузь. Ми як богослови виконуємо своє завдання і вважаємо, що українська мова має збагатитися творами античних авторів, отців Церкви, середньовічних мислителів. Свого часу багато сучасних європейських мов формувалися завдяки тому, що на них перекладали з латини Святе Письмо. Це наче переводило їх із категорії простонародних «говірок» у розряд повноцінних світових мов. Тут ми маємо справу з фактично мовотворчою функцією перекладу.

Повністю інтерв’ю читайте у паперовій версії журналу.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>