«Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув». Духовність та сексуальне зловживання

 Менталітет фортеці

Ще одним компонентом типово католицької суміші, який уможливлює зловживання та перешкоджає їхньому виявленню, є таке відношення до проблеми, яке зазвичай називають «менталітетом фортеці». Хочеться вирішити все «між собою», не залучаючи громадськість, бо є страх за власну репутацію. Проте за такого підходу забувають як про страждання жертв (які повинні мовчати), так і про закон медіасвіту, який каже: «Рано чи пізно все вийде на яв. Самостійно візьми ініціативу в свої руки, визнай невдачу, щиро попроси пробачення – і тобі повірять».

Часто інший чинник вступає у гру, а саме одностороннє тлумачення особливого зв’язку та відповідальності, які пов’язують єпископа з його священниками. З одного боку, недостатньо уваги приділяється тому, що «батьківська турбота» включає не тільки прощення і милосердя, а й справедливе покарання. З другого боку, існує esprit de corps – корпоративний дух, за яким єпископи насамперед думають про захист «своїх», а не добробут слабких і нужденних. Рідко згадують про те, що багато винуватців сексуального насильства дуже вміло «витягують голову із зашморгу» і маніпулюють своїм керівництвом і що керівництво дуже радо вірить тому, що йому обіцяють («я більше ніколи цього не робитиму»), і виявляють до них неправильно інтерпретоване милосердя. Дотримуючись позірної логіки, людина не шукає компетентної допомоги ззовні, а вважає, що може знайти рішення власними засобами і стратегіями. Отже, вона замикається у власній фортеці і не помічає, що саме в закритих церковних системах, таких як у Ірландії, католицьких спільнотах Австралії чи США, де Церква визначала все – від народження до смерті, зловживання траплялися з тривожною частотою і тривалістю.

Повністю статтю можна прочитати у паперовій версії журналу.