Будуймо рідну хату!

Рік Родини, проголошений Організацією Об’єднаних Націй, супроводжується цілим рядом визначних акцій у світі, пов’язаними з поважними дослідженнями різних сторін життя родини і її проблем.

Вселенська Церква благословила родину особливим зверненням папи, займаючи при цьому тверду позицію щодо дискутованої регуляції народжень, нерозривности шлюбу і пошанування та збереження життя від днів зачаття.

Руйнація родини в сучасному світі як клітини християнської духовности, як малої Церкви, з властивим їй національним і етнічним теплом родинного вогнища, родинним переданням і традицією, спричинила руйнування засад державности, міждержавні конфлікти.

Перші кроки української державности відкрили для нас глибоку трагедію вщент зруйнованої традиції української родини. Руйнація відбулася не тільки фізичним методом. Комуна висміяла християнство в родині, зфальсифікувала історію, знищила поняття родинної чести, зробила небезпечним дослідження Генеалогії і мемуаристики, потоптала шляхетські і національно-аристократичні корені, розметала родини по далеких чужинах, плекаючи тип етнічної химери-руйнівника. Ця примара й досі сидить в кожному з нас, і поки ми не відчуємо острої необхідности вичавити її з себе, вона точитиме нас чужою ментальністю зайди-кочівника, глибоко невластивою українцеві.

Таким підступним способом була практично зруйнована невелика верства національної і родової аристократії, без ідеалізму якої існує сьогодні пряма загроза меркантилізації суспільства.

Чудесним збігом обставин Рік Родини співпав з появою в Україні монументального видання родинної мемиуаристики «Заги роду Цегельських і розповіді про Кам’янку Струмилову» відомого громадського і пластового діяча Юрія Цегельського з Фльориди. Цей рідкісний рід літератури окрім своїх цікавих читацьких вартостей стає джерелом досліджень життя інтелігентських родин широкого регіону, зокрема священичих родів. Матеріяли до «Заги» збиралися біля 20 років родиною діяспори і України, ще в період, коли родина була розділена «залізною завісою». «Заґа» вийшла в світ за кошти родини. Поява «Заґи», захоплені рецензії істориків, прихильні листи і відгуки, поширення її в Україні заохотило організацію «Українська Молодь Христові» у Львові разом з родинним комітетом скликати і зорганізувати «Світовий з’їзд родини Цегельських», який і відбувся з великим успіхом 25-28 серпня 1994 р. у Львові і Кам’янці Струмиловій. На з’їзд було запрошено представників родини з діяспори і України. Центральною постаттю з’їзду був автор «Заги роду Цегельських» Юрій Цегельський, який, не зважаючи на поважний вік, прибув повний енергії і з блискучою історичною пам’яттю, як живий свідок історії, як патріярх родини, як син члена уряду ЗУНР Лонгіна Цегельського, прибув, перелетівши цілий океан і Европу.

Родинний комітет поставив за ціль — відродити духовне і культурне середовище Кам’янки Струмилової, в якій прадід отець Михайло Цегельський був 70 років парохом, засновником «Просвіти» і всіх громадських організацій і церковних братств. Збудував собор Різдва Пресвятої Богородиці, Народній Дім, Хату-читальню, був ініціятором і виконавцем перезахоронення тлінних останків о. Маркіяна Шашкевича. В пляни родинного комітету входило створення історично-краєзнавчого музею в Кам’янці Струмиловій з меморіяльною кімнатою родини Цегельських, побудова пам’ятника о. Шашкевичу та ініціятива примирення двох ворогуючих церковних громад шляхом посвячення каменя під нову церкву, впорядкування родинного архіву, створення родинної фундації, впорядкування могил. Праця родинного комітету, радість пережиття великого родинного збору дали родині глибокі радісні хвилини, потребу близькосте і тісного контакту, почуття гордосте за славетних членів родини і бажання трудитися для майбутнього України, за яке віддали своє життя багато членів роду різних поколінь.

Достойно привітали Світовий Родинний з’їзд представники влади міста, благословив родину своїм пастирським словом Патріярх Мирослав-Іван, Кардинал Любачівський. Щире послання з’їздові і безцінний архів Кам’янеччини для майбутнього музею прислав професор Іларіон Калиневич та багато родин і приятелів. Особливим листом, повним надії на відродження родів для майбутнього України, звернувся архимандрит о. Любомир Гузар.

В програму з’їзду входили такі заходи:

  • Молитва родини в крипті собору св. Юра.
  • Покладення вінків на могилах родичів і на мурах тюрми Лонцького, де закатовано і живцем замуровано в стіну о. Романа Лиска.
  • Деканальна конференція «Роля священичих родин в житті Галичини».
  • Великий родинний вечір знайомства і споминів.
  • Презентація книги Ю. Цегельського «Заґа роду Цегельських», знайомство з автором, відкриття виставки документів і фотографій родини, концерт лавреатів міжнародніх конкурсів — членів роду.
  • Велика архиєрейська Літургія перед мурами храму, закритого сьогодні для родини о. Михайла Цегельського, що будував цей храм.
  • Урочиста Академія з концертом та виставою театру «Мета» «Ми повернулися» (сцени з життя репресованих священичих родин).

З’їзд відбувся піднесено і врочисто. Викликав великий інтерес преси, радіо і телебачення, дав поштовх іншим ініціятивам родин.

Вже за два тижні Львівська «Просвіта» організує конференцію «Генеалогія славних галицьких родів». В праці цієї конференції бере участь підприємство «Некрополіс», яке збирає фонд інформації про видатних людей Галичини (фонд нараховує вже 4,000 імен). Конференція мала ряд дуже цікавих доповідей про дослідження родів Барвінських, Шухевичів, Кордубів, Крушельницьких та інших. Виникає ідея підготовки і видрукування монографій про окремі родини. Врешті в Харкові з ініціятиви Національної Асоціяції мистців у Дні св. Покрови проходить наукова конференція РІД, РОДИНА, НАЦІЯ. Конференція проходить на високому науковому рівні, охоплюючи широке коло вчених, психологів, статистів, священиків, лікарів, філософів, антропологів. Конференція торкалася минулого і перспектив нації. Хто ми? Куди йдемо? Якими шляхами? Чи легко бути українцем? Як відродити основи родинного устою?

Визріває ідея закладення «Федерації родин України», ціллю якої буде збереження пам’яти історії старих українських родів та на їх кращих традиціях плекання молодої української еліти.

БУДУЙМО РІДНУ ХАТУ!

Л. Крип’якевич
9 листопада 1994 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>