Що більше заглиблюєшся в ці обставини, то краще розумієш, що важливим завданням Церкви на цих теренах є справді бути, бути для цих людей, бути з ними та бути відкритим на їхні духовні потреби, яких насправді дуже багато. Тут важливо мати для людей час. Однак це буття – не просто пасивне перебування на цій території. Це уважне перебування, з чуйним серцем і готовністю стукати в різні двері, часами навіть пропонуючи своє служіння. Жоден директор школи не прийде до храму чи монастиря перший з проханням, щоби священики чи сестри перейняли в школі катехитичні зустрічі. Це треба зробити самому: проаналізувавши ситуацію, знайти сфери праці, де можна буде свідчити Христа, і просто йти туди, не боячись почути відмову.
Поділитися:
