Що більше заглиблюєшся в ці обставини, то краще розумієш, що важливим завданням Церкви на цих теренах є справді бути, бути для цих людей, бути з ними та бути відкритим на їхні духовні потреби, яких насправді дуже багато. Тут важливо мати для людей час. Однак це буття – не просто пасивне перебування на цій території. Це уважне перебування, з чуйним серцем і готовністю стукати в різні двері, часами навіть пропонуючи своє служіння. Жоден директор школи не прийде до храму чи монастиря перший з проханням, щоби священики чи сестри перейняли в школі катехитичні зустрічі. Це треба зробити самому: проаналізувавши ситуацію, знайти сфери праці, де можна буде свідчити Христа, і просто йти туди, не боячись почути відмову.
Свіжий номер
6 (494) 2022
- Колонка редактора Володимир МОРОЗ
- Треба сіяти широко. Роздуми про місію України та виміри сучасності Митрополит Борис ҐУДЗЯК
- Геноцид метафізичного характеру о. Андрій ЗЕЛІНСЬКИЙ, ТІ
- «Ваш ґород Ґлупов невідступно з вами…»: російські ідентичності у дзеркалі сучасної українсько- російської війни Тетяна ЄВСЄЄВА
- Звірства рашистів крізь призму ХХ століття Ярослава МУЗИЧЕНКО
- Ненависть у Бучі Софія КОЧМАР-ТИМОШЕНКО
- Jus post bellum для України Світлана ХИЛЮК, Андрій КОСТЮК
- Українське церковне питання: як його вирішити? о.Мирон БЕНДИК
- Простий жест стає надією на служіння українським біженцям у Хорватії с. Вероніка ГАЛАТАН, ЧСВВ
- Підтримка нашої боротьби в листах закордонних друзів Ігор СКЛЕНАР
- Аборти, Верховний Суд США і Україна Андрій СОРОКОВСЬКИЙ
- Скорботна мати. Іконографія Богородиці у меморіалах жертвам Голодомору Михайло СКОП