Величезну частину життя українців цього року було «вкрадено» через повномасштабну війну, яку почала росія. Нас накрила лавина важких досвідів та пережиттів. Багато того, що було основою нормального ритму життя, перевернулося або зникло. Зокрема, питання віри потрапило під удар та переосмислення. Віруючі постали перед складним тестом, а невіруючі відкрили для себе нові горизонти буття. Прикметно, що саме в цей непростий час у видавництві «Свічадо» вийшло дві книжки відомих сучасних богословів: чеха Томаша Галіка, священника, професора філософського факультету Карлового університету, пароха празької Академічної парафії, та німця Ансельма Ґрюна, монаха-бенедиктинця, доктора богослов’я, автора понад 300 книг.
Отже, перша книжка, авторства професора Галіка – «Час порожніх храмів» – є збірником проповідей та роздумів на неділі та свята Великого посту і пасхального часу до П’ятидесятниці. Цю книгу автор записував з проповідей, які промовляв у порожньому храмі в часі пандемії у 2020 році. Основне запитання автора: що для християн означає період пандемії та закриті храми в світі.
Наступна книжка – «Життя без Бога» – складається зі статей Ґрюна та Галіка, які торкаються теми атеїзму і віри. Автори досліджують феномен атеїзму і намагаються довести, що діалог між віруючим та невіруючим необхідний. В певних своїх роздумах вони доходять до парадоксальної думки, що деякі атеїсти ближчі до Бога, аніж ті вірні, котрі не намагаються критично осмислювати власну віру.
У своїй рецензії пропоную огляд найцікавіших, на мою думку, моментів обох книг, які можуть стати для багатьох читачів доброю спонукою до переосмислення своєї віри чи невіри.
Не «безбожність, матеріалізм, споживацтво та лібералізм»
У книзі Галіка «Час порожніх храмів» читач проходить частину літургійного року, яка розпочинається у Попільну середу, а завершується у день П’ятидесятниці. Автор не лише аналізує біблійні тексти, які використовують під час богослужіння у відповідні дні. Він також інтерпретує сучасні події, ба більше, намагається переосмислити історію Церкви, не падаючи в апокаліптичні волання та не задовольняючись простими рішеннями. Галік намагається побачити час пандемії як частину Історії Спасіння, як своєрідний тест на дорослішання від Господа для всього світу. Та не всі сучасні християни знайшли дешифратор, щоби прочитати це послання.
У вступі автор нагадує про три важливі стовпи сучасного християнства: довготривалі курси основ віри, постійне поглиблення особистого духовного життя і поєднання споглядання та дії.
Варто звернути увагу на питання пандемії та літургійного життя, яке автор аналізує. Бо в українському середовищі відбулася дискусія щодо онлайн-Євхаристії. Автор представляє практику власної парафії, на якій не було трансляції Служби Божої. І основний аргумент: «для реальної присутности Христа в Євхаристії необхідною є реальна присутність вірних навколо Господньої трапези». На думку Галіка, реальність Євхаристії як бенкету не можна підмінити спогляданням бенкету. І для нього «вимушений піст від Євхаристії» стався «рідкісним проявом Божої педагогіки». Тому в книзі розвинута ідея присутньої відсутності Бога. Час ковіду автор називає «нагодою заглибитися й поставити собі принципові запитання». Для Галіка всі ці події є знаками для «внутрішньої реформи, радикального навернення до Євангелія».
Автор «Часу порожніх храмів» намагається сміливо і критично аналізувати ситуацію в Церкві та суспільстві, не розділяючи їх. І в його словах присутня логіка, коли він стверджує, що «ситуація Католицької Церкви в сучасному світі дуже нагадує період безпосередньо перед Реформацією, перед розколом західного християнства». Дивлячись на активну фазу війни, яку веде росія проти України, видається, що Галік має рацію щодо необхідності реформи в Католицькій Церкві, бо її керівництво не здатне на адекватну відповідь на виклики, які перед ним поставило зло.
Повністю статтю читайте у паперовому або в електронному варіанті.
