Відносини УГКЦ та УПЦ КП далеко не безхмарні: ми нібито й не розсварилися, але… кожен сам по собі, нібито й брати, але… як нерідні, нібито визнаємо одні одних, але… не так, як того хоче кожен. Наші бачення реалій розходяться в інтенціях, а спільно сказані слова – в різнорідних тлумаченнях. Міжконфесійний діалог, який ведуть єрархи обох Церков, наважимося це сказати, відрізняється від того, який ведуть миряни. Навіть місце діалогу – отой духовний краєвид України – ми бачимо по-різному. Відтак пізнання позиції іншого стає важливою передумовою усунення вказаних і ще багатьох невказаних проблем.
Як виглядає УГКЦ для очільників УПЦ КП? Чого сучасні православні очікують від греко-католиків? Вважаємо, що найкраще про це можуть сказати вони самі. Їхні бажання розкидані по різних ресурсах, але якщо зібрати ці заяви, то картина буде доволі промовистою.
Повна версія матеріалу в друкованому журналі
