Зосереджуючи свою увагу на Реформації як каталізаторі модерного розуміння секуляризації, Тейлор оминув специфічну реформу, яка почала набирати обертів у християнському середовищі приблизно за півстоліття до Міланського едикту імператора Константина. Йдеться про рух анахоретів, на виникнення якого вплинув цілий комплекс причин, включно з тезою Адольфа фон Гарнака, що християни втікали в пустелю «не лише від світу, але й від світу в Церкві». Однією з перших великих постатей руху анахоретів вважають святого Антонія (251 –356 рр.). Почувши молодим парубком слова Євангелія про відречення від багатства із закликом наслідувати Христа (Мат 19, 21), він сприйняв їх адресованими йому особисто. Відтак роздає майно бідним, оселяється спочатку на цвинтарі, а згодом у пустелі в зруйнованому римському укріпленні. Можемо лише здогадуватись про масштаб внутрішнього перевороту молодого Антонія. Навіть скромні дані його Житія ставлять цілу низку запитань. Чому Антоній не залишився у спільноті, в якій Бог його, так би мовити, діткнув через текст Євангелія?
ПОВНІСТЮ СТАТТЮ ЧИТАЙТЕ В ДРУКОВАНІЙ ВЕРСІЇ ЧАСОПИСУ
