Праця в парафії поступає вперед в напрямі на швидше занглійщення обряду. В цьому оо. Редемптористи не самі! Коли переглянути список членів церковного комітету, то можна завважити, що ввійшли там підібрані «одною листою» переважно симпатики англізації нашої Церкви, а між ними декілька т. зв. «суперкатоликів», для яких римські декастерії та прелати є непомильні навіть, якщо йдеться про договорювання з московськими комуністами, та деякі старі емігранти, що затратили вже рідні традиції та яким чужі рідна мова та правопорядок в обряді та Церкві. Є там теж такі, що в свойому житті покланялись вже різним «богам», а також поголовно члени місцевого Відділу «Провидіння» (Відділ 222) на чолі зі заступником голови, п-ом Богданом Скасковим та п-ом Іваном Малиновським, скарбником цього ж Відділу. Оба вони віддані дорадники душпастирів.
При такому складі комітету тутешня парафія щораз то більше уподібнюється до парафій «питсбургського типу», де, як знаємо, перед ведуть мадярони, словаки, малороси та національно несвідомий елемент. Кажуть, що оо. Редемптористи дістали дозвіл від філадельфійського Митрополита-Ординарія створити тут свою місійну станицю. Мабуть на те, щоб звідси ширити денаціоналізацію у нашій Церкві. Коли цю ситуацію представлено недавно філадельфійському Владиці-Помічникові, Василеві Лостинові, то він признав, що ситуація не є потішаючою. Бо є очевидним, що постепенне усування української, чи церковно-слов’янської мови зі св. Літургії грозить нашій Церкві повною втратою ідентичности так, як це, на жаль, сталось із Церквою наших братів із Закарпаття. Зі сумом треба ствердити, що деякі наші зопортунізовані інтелігенти не хочуть бачити цеї загрози та критикують дотичні «Постанови Архиєпископського Синоду» з 1969-ого року, як замало ліберальні.
При цій нагоді слід відмітити, що намір будувати українську з назви Церкву-Пам’ятник в американській столиці не під смак багатьом тут народженим (т. зв. з походження) українцям, які йдуть радше по лінії усунення всього, що українське, а не по лінії закріплення ідентичности нашої Церкви. Ці люди зв’язують початок своєї Церкви з філядельфійським центром, а не Києво-Галицькою Митрополією.
На день 14-ого вересня проголошено посвячення площі під церкву і для цеї цілі оо. Редемптористи створили окремий комітет, в складі якого знайшовся навіть один знаний тут «малорос» із Закарпаття. До праці в підготовці святочного «концерту» оо. Редемптористи притягають легковірних осіб та організації. Як на сміх, цю сумну подію хочуть «увіковічнити» в пропам’ятній книзі. Одначе, багато мирян та організацій не пішли на співпрацю так, що довелось парохові Шавелеві вербувати позамісцеві сили. Деякі члени названого комітету — проти виразної заборони пароха Шавеля — вийшли з пропозицією на однім засіданні, щоби звернутись до Блаженнішого Патріярха Йосифа з проханням, щоб Блаженніший Отець прийняв протекторат в цьому посвяченні площі. Отак оо. Редемптористи підривають авторитет Голови нашої Церкви!
Маючи піддержку від своїх англізаторів-помічників, парох Шавель не завагався також внести роздор і в організацію жінок при парафії. Коли місцева «Марійська Дружина» під проводом п-і Ольги Козак виявила негодування з праці пароха та припинила діяльність аж до часу привернення церковного правопорядку, то парох Шавель — проти правил Статуту — створив собі нову «Марійську Дружину», що її очолила п-і Слава Скасків, що враз із своїм мужем, до речі б. студентом теології у Львові, обоє не добачають загрози від англізації нашої Церкви та легковірно таку політику оо. Редемптористів піддержують. В цьому їм допомагають деякі «псевдо-патріоти» та ще дехто з бувших студентів теології, що потурають та мовчать на те, що діється в парафії. А на нашу думку, боронити свою Церкву це передусім їхній священний обов’язок.
Не знайшла наша Помісна Церква оборонців й серед членів т. зв. «Ліґи Української Католицької Молоді». Ця організація виявилась денаціоналізуючим нашу молодь знаряддям: засідання та сходини послуговуються виключно англійською мовою, бракує зовсім українського духа, а ширять там нікому непотрібний т. зв. католицький інтернаціоналізм.
Помимо всіх труднощів та перешкод, вірні своїй Помісній Церкві та Блаженнішому Патріярхові Йосифові миряни твердо стоять на позиціях правопорядку та ідентичности своєї Церкви та обряду.
— Мирянин —
