Спершу бажаємо підкреслити й наголосити, що редакція журнала «Патріярхат» не осуджувала Австралійської епархії, але інформувала про ситуацію, яка утворилася з приходом на епарха Владики Петра Стасюка. Редакція посідала цілу низку матеріялів у справі Австралійської епархії УКЦеркви, але старалась їх не використовувати, бо вважала, що ситуація направиться. До речі, вже були добрі познаки, що прийде до злагоди. У зв’язку з тим була зроблена на сторінках «Патріярхату» відповідна замітка з наголосом на потішаючі вістки до злагоди. На жаль, всі ці добрі надії Владика Петро скоро розвіяв, і прийшло загострення. Незалежно від того редакція здержалась і не друкувала матеріялів, які були і є в її посіданні, щоб не посилювати і не загострювати справи. Редакція також поблажливо потрактувала факт конфіскати Владикою П. Стасюком журналу «Патріярхат». До речі, дуже поганий прецедент, а тим більше, як його чинить людина, що носить мітру з сяючими самоцвітами на голові. У зв’язку з тим журнал «Патріярхат», який тільки удержується з передплат і пожертв людей, поніс матеріяльні втрати. Ми і це промовчали.
Останньо редакція журнала «Патріярхат» одержала копію листа, спрямованого до голови Українського Патріярхального Світового Об’єднання (УПСО) Василя Колодчина, але в листі написано дослівно: «Шановний пане Колодчин», якого підписав д-р Юрій Конюшко, голова Об’єднання Українських Католицьких Організацій Австралії (ОУКОА). Лист датований 11 березня 1996 p.. який є відповіддю на листа голови УПСО В. Колодчина з 26 серпня 1995 р. Не будемо тут зупинятись над тим, що відповідь прийшла після більше як шість місяців, як також над тими істотними формальностями, але хіба авторам листа пасувало назвати хресне ім’я голови УПСО — Василь або хоч В. Колодчин?
Лист написаний на дві повні сторінки густого друку. Не будемо друкувати повністю листа, бо це забрало б багато місця, але не весь зміст листа відноситься до заторкнених питань головою УПСО. Зацитуємо те місце, де говориться і приписується журналу і голові УПСО неправдиві осудження. Ось що написано на другій сторінці в листі до В. Колодчина:
«У відповіді на Ваших декілька запитів я хотів би звернути увагу на те, що Ваше твердження, що Ви стрималися від насвітлювання і розголошення так званих «труднощів» у нашій епархії у виданнях УПСО, не відповідає правді, а це мене дуже турбує.
Докладніше, ОУКОА вислало було матеріяли до УПСО та до редакції журналу «Патріярхат» у справі нашої епархії та вельми позитивний розвиток під нашим новим епархом. Владикою Кир Петром Стасюком. До теперішнього часу не було жодної відповіді від УПСО, крім незадовільної відповіді від Вас самих відносно Вашого попереднього обіжника, у якому згадується примара важких труднощів у нашій епархії — я завважую, що замість спростування, ваш останній обіжник УПСО подає більше того ж самого. Ми писали були п. Галіву, редакторові журналу «Патріярхат», у зв’язку з розповсюдженням затривожуючого матеріялу, але знову ж відповідь п. Галіва була мінімальна, пихата та самокорислива — п. Галів образливо обвинуватив ОУКОА у надмірній вразливості.
Важко обминути висновок, що дирекція УПСО та журналу «Патріярхат» реагує виключно на фальшиві інформації та з жадобою старається знаходити інтриги там, де їх немає. Від УПСО не було жоднісіньких запитів ні до нашого екзарха, ні до ОУКОА відносно справ у нашій епархії. ОУКОА з жалем помічає, що від УПСО не було жодних гратуляцій з приводу інтронізації Владики Кир Петра Стасюка, ні з приводу важко здобутих досягнень нашої епархії. Коротко кажучи, дирекція УПСО і редакція журналу «Патріярхат» не лише осудили ситуацію на основі анонімних голосів, але й відгукнулися в запальний і нищівний спосіб у журналі «Патріярхат». Дозвольте мені Вас запевнити, що Ваш спосіб дії Вас дорого коштує щодо підтримки та довір’я, якщо це Вам цінне. Ви всі мусите зробити велике спільне зусилля, щоб відбудувати мости до нашої епархії і, наскільки це можливо, направити заподіяну нам шкоду як в Австралії, так і в світі. Яке розчаровання, що Ви рішили реагувати на нерепрезентативну галасливу горстку людей, яка керується амбіцією, ображеною гордістю та різноманітними іншими мотиваціями».
Автори листа, як видно з цієї цитати, порядно «підсолили» журналові Патріярхат» і В. Колодчину, але це не міняє фактичного стану. Мабуть, автори листа виявились слабкими експертами, коли його складали і формулювали, бо у це ніхто на терені Австралії не повірить, хіба тільки автори самі і підписувач. Бажаємо запевнити не авторів, але підписувача Ю. Конюшка, а зокрема наших читачів, що редакція не спиралась на фальшивих інформаціях анонімних авторів і не творила жодних інтриг, а, навпаки, старалась знаходити дорогу до злагоди. Запевняємо і авторів листа і самого Ю. Конюшка, що редакція посідає низку дійсних документів, включно з адвокатськими листами, які ми могли були вже давно друкувати, але ми цього не робили, бо надіялись, що з певним часом справи наладнаються.
Підписаний лист Ю. Конюшком, який написаний у стилі, грубо кажучи, — лови злодія, — нас заставляє надрукувати автентичні матеріяли, щоб показати, що редакція не спирається на фальшивих і анонімних інформаціях і в жодному випадку не творить інтриг. Автори листа і підписувач повинні добре оглянутись довкола себе. Чи часом не пробуєте закривати і затаювати дійсні — правдиві факти?
А тепер нижче друкуємо деякі з неанонімних документів. Починаємо з відкритого листа сестри Анісії, ЧСВВ. Хай читачі самі вирішують, хто робить інтриги і подає фальшиві інформації.
