Як інші бачать нас? Ми далеко не завжди маємо можливість знайти відповідь на це запитання. Це може статися, наприклад, через необережність висловів якоїсь третьої сторони. Ми можемо зазнати розчарування або й шоку навіть через те, що наші найближчі друзі думають про нас. Іноді, навпаки, ми приємно вражені подібними речами, адже можемо відкрити для себе те, що маємо привабливі риси, на які досі не звертали уваги.
Сказане є актуальною правдою і у випадку наших Церков. Католики латинського обряду хвалять УГКЦ за її історію мучеництва та вірність традиції. Інші не такі прихильні в своїх коментарях. Але найбільшими одкровеннями, можливо, є враження людей ззовні, які вирішують приєднатися до нас. Вони бачать нас у спосіб, в який ми себе бачити не можемо.
Такі речі стають яскраво очевидними в книзі канадського журналіста Крістофера Ґулі «Чужинці в чужому світі» – огляді восьми випадків навернення до українського католицизму, в тому числі одного випадку навернення подружжя. Жодна з цих дев’яти осіб не є українського походження. Усі вони приєдналися до української Церкви в східному Онтаріо. Втім, як зазначає всечесний отець Петро Ґаладза у передмові до цієї книги, є багато інших випадків навернення.
Повністю статтю можна прочитати у паперовій версії журналу
