До проблем легалізації УКЦеркви

(Збережено правопис оригіналу)

ПРЕДСТАВНИКАМ МОСКОВСЬКОЇ НАРАДИ МІЖ ВАТИКАНОМ ТА МОСКОВСЬКОЮ ПАТРІАРХІЄЮ З ПИТАНЬ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ І РЕАБІЛІТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ СЕКРЕТАРЕВІ ПАПСЬКОЇ КОНГРЕГАЦІЇ СХІДНИХ ЦЕРКОВ ЇХ ЕКСЦЕЛЕНЦІЇ АРХИЄПИСКОПОВІ МИРОСЛАВУ МАРУСИНУ — УЧАСНИКОВІ НАРАДИ
від делегатів Конференції львівської інтелігенції з питань
міжконфесіональних відносин у Західноукраїнському регіоні в актуальний час

МЕМОРІЯЛ

Конференція, скликана по ініціативі Ради Львівської краєвої організації «Рух» та краєвої організації «Меморіал», відбулась у Львові 10.01.1990 р. за участю делегатів від різних творчих об’єднань, товариств та спілок.

Мета Конференції — вироблення документів, які представляють реальний стан справ, для учасників Ватикано-Московської наради та громадськості України.

Найосновніше та найболючіше питання для Західноукраїнського регіону — питання легалізації та реабілітації Української Греко-Католицької Церкви, напівзнищеної та загнаної в підпілля сталінським режимом. Зволікання з вирішенням цього питання з боку уряду СРСР та УРСР засвідчує фіктивність та голословність перебудови і демократизації, оскільки й надалі порушуються в загальних масштабах статті 1, 2, 7, 9, 18 Загальної Декларації Прав Людини, а також статті Конституції СРСР та УРСР про свободу совісті.

Вістка про прибуття в середині січня ц.р. до Москви делегації з Ватикану для продовження започаткованих при зустрічі Папи Римського Івана-Павла II та М. С. Горбачова мериторичних переговорів про статус Української Греко-Католицької Церкви в Україні збудила серед західноукраїнського населення, яке в основній масі є греко-католицького віровизнання, великі надії і одночасно глибокий неспокій. Надії пов’язані з думкою, що зустріч нарешті спричиниться до повної легалізації та реабілітації Української Греко-Католицької Церкви, як Помісної частини Вселенської Церкви. Неспокій викликаний тим, що переговори між Ватиканом, Урядом СРСР та Московською Патріархією у справах Української Греко-Католицької Церкви з незрозумілих причин велися й ведуться таємно і без участі представників Української Помісної Церкви на місці. Зберігши за час неймовірних випробувань вірність Вселенській Церкві та волю визнавати гласно віру батьків, про що засвідчили постійна боротьба за визнання УГКЦ, минулорічні величезні Молебні, маніфестації та походи, ми вважаємо таке відношення до греко-католиків України кривдним з боку обох договірних сторін, тим паче, що вірність українських греко-католиків Апостольській Столиці засвідчує не лише живучість віри, так необхідної в наш обездуховлений вік, а й скріплює фундамент Вселенської Церкви в очах усього світу.

Виходячи з вищевикладеного, вважаємо ж за потрібне довести до Вашого відома ті питання, які вимагають негайного вирішення з огляду на непрості суспільно-політичні стосунки і процеси перебудови в західноукраїнському регіоні, щоб припинити радикалізацію настроїв серед населення, викликану тотальним, на державному рівні поширюваним всіма засобами офіційної масової інформації антикатолицької та антигреко-католицької пропаганди, дезінформації, оббріхування греко-католиків, посягання на честь видатних діячів Української Греко-Католицької Церкви та української культури, зокрема з боку представників вищого духовенства РПЦ. А саме:

а) Засудити і визнати недійсними всі без винятку рішення т.зв. «львівського собору» 1946 p., як неканонічного і репресивного по відношенні до західної вітки українського народу. Архівні документи, а також сучасні об’єктивні публікації в демократичній російській пресі, базовані на цих документах, свідчать, що цей «собор» був виключно політичним актом і виконувався тогочасним Урядом СРСР за допомогою НКВД і при активній співучасті лояльної до сталінізму Московської Патріярхії.

б) Надати Українській Греко-Католицькій Церкві статус юридичної особи.

в) Визнати наявну Ієрархічну структуру Української Греко-Католицької Церкви в Україні на чолі з Верховним Архиєпископом Кардиналом Мирославом-Іваном Любачівським у Львові та надати всьому греко-католицькому духовенству в Україні реальних можливостей для ведення душпастирської праці.

г) Негайно і беззастережно повернути найбільшу для всіх українців греко-католиків як в Україні, так і в діаспорі святиню собор святого Юра у Львові включно з митрополичими палатами та іншими будівлями, які творять Свято-Юрський архітектурний ансамбль. Особливо акцентуємо на цьому питанні, оскільки собор св. Юра є не лише унікальною святинею, а й усипальницею греко-католицьких митрополитів, зокрема шанованого в широких українських колах і почитуваного на рівні святого в колах віруючих греко-католиків Митрополита Андрея Шептицького.

Надати моральну і матеріальну компенсацію з боку Уряду СРСР репресованим представникам духовенства та вірним, зокрема, повернути їм усі інші храми і церковне майно, які були експропріовані Урядом СРСР в користь РПЦ після 1946 р.

д) Відкрити духовні середні та вищі школи, реституціювати монаші чини, дозволити харитативну місійну працю Церкви, релігійних та релігійно-мирських братств і товариств, беззастережне право зв’язків з Римом та іншими католицькими центрами, а також з українською греко-католицькою діаспорою.

Ми подаємо до Вашого відома лише ті найосновніші пункти, що є пріоритетними у вирішенні статусу Української Греко-Католицької Церкви і відтягування яких є небажане, оскільки лише негайне вирішення поданих вище проблем може вгамувати релігійні пристрасті глибоко скривджених греко-католиків і повернути їхню енергію в бік екологічних та соціальних завдань регіону. Українська Греко-Католицька Церква готова до братньої співпраці з усіма іншими конфесіями, які з повагою відносяться до її історичних, територіальних та матеріальних прав і шанує право свободи совісті та вибір віроісповідання кожного громадянина.

Реабілітація і легалізація Української Греко-Католицької Церкви в обсязі вищеперечислених питань стане актом торжества християнської правди для віруючих Вселенської Церкви й актом торжества історичної справедливості у дусі Гельсінських та Віденських угод, підписаних і ратифікованих Урядом СРСР, для людей всього світу, а також поверне довір’я й пошану українців греко-католиків до Російської Православної Церкви.

Цей акт також відповідав би процесові перебудови та демократизації в Радянській державі і духові екуменізму та христианського братолюбія, яке пропагує Російська Православна Церква.

Звертаючись до вас, учасників Ватикано-Московської наради, просимо пам’ятати, що позитивне і якнайшвидше вирішення порушених в цьому Меморіалі питань реабілітації та легалізації Української Греко-Католицької Церкви в Україні є Вашим найвагомішим вкладом у боротьбу з тоталітарними насильницькими режимами за справжній мир і братерство між людьми у світлі християнської моралі, запорукою тих дійсно великих змін, що гарантують стабільність, взаємовирозуміння і взаємоповагу народів, націй і держав.

Долучаємо до цього документу «Декларацію наради представників інтелігенції Львова до громадськості України».

Меморіал підписали:

Голова Львівської краєвої Ради НРУ, професор Влох
Віце-голова ЛКР НРУ, Членкор АН УРСР, професор М. Голубець
Голова Львівського краєвого відділення «Меморіалу», академік І. Юхновський Голова правління ЛКВ «Меморіалу», канд. наук С. Гринів
Голова Львівського відділення Спілки письменників України, поет Р. Лубківський Голова Львівського відділення Українського Фонду культури, академік Е. Мисько Від Львівського відділення Спілки художників України,
Нар. художник УРСР В. Патик
Від Асоціації незалежної творчої інтелігенції, поет І. Калинець

Від Студентського Братства, художниця С. Шабатура, Д. Малярчук
Від жіночого християнського об’єднання — Марійського Товариства, Ірина
алинець Від Львівського Фонду здоров’я та милосердя, професор Р. Білинський
Від Львівського відділення Української
Гельсінської Спілки, Б. Горинь, С. Хмара
Від Львівського відділення Товариства
української мови ім. Т. Шевченка, голова
Товариства Р. Іваничук, М. Косів
Від Спілки незалежної української молоді, І. Деркач
Від Товариства Лева, Член Ради Товариства Т.Стецьків
Від Комітету захисту Української, Греко-Католицької Церкви, І. Гель
Голова комісії свободи совісті ЛКВ НРУ, І. Гречко
Народний депутат СРСР, Р. Братунь
Народний депутат СРСР, Р. Федорів
Народний депутат СРСР, І. Вакарчук