Редакція одержала листа від управи Св. Софії, у Генк — Бельгія, якого, з незначними поправками, друкуємо нижче. Цей лист, як написано, мав би бути відгуком на статтю о. Івана Музички, що з’явилась за липень-серпень 1997 р. у журналі «Патріярхат». Мовляв у статті о. Музички не була виразно представлена активність Св. Софії. На жаль, у змісті листа ми не знайшли, де і в чому були неточності чи невиразності, яких допустився о. І. Музичка. Іншими словами лист нічого не доказує і нічого не заперечує. Лист є своєрідним звітом про працю Товариства Св. Софії у Бельгії. Так, що управа Св. Софії у Бельгії не доказала, у чому автор помиляється і де є невиразність та у чому вона полягає. Отже, авторові статті о. І. Музичці не приходиться нічого увиразнювати чи уточнювати, хіба, що з приводу цього написати ще додаткові думки до цих справ.
Редакція
В «Патріярхаті» за липень-серпень 1997 p., число 78 (19-20) була публікована доповідь о. д-ра Івана Музички, прочитана на загальних зборах Товариства Св. Софії в Римі. З доповіді о. д-ра Музички виходить велика невиразність щодо дійсної активності порізних товариств. Тому ми хочемо зареагувати та доказати, що дійсність може бути трохи інакшою.
Товариство Св. Софії — Лімбург, у Бельгії, уважає власну активність цілковито в дусі засновника Патріярха Йосифа Сліпого. Наше товариство мале, та Українська-Католицька еміграція, на котрій ми опираємося, дуже скромна. Яким способом УКЦ має інтегрувати нашу активність за церковним правилом нас, до речі, не турбує, але все ж таки ми добачаємо велику відповідальність в цій справі з однієї сторони, та поважну задачу з другої сторони для матірного товариства Св. Софії у Римі.
Ми часопису не видаємо, натомість, ми раз у місяць в парафіяльній церкві св. Івана Хрестителя прочитуємо перед вірними з’ясовання наших дій. Це взагалі не означає, що наша активність є обмеженою. Ми дуже коротко розглянемо нашу діяльність, нехай читачі розсудять самі, до якої міри наша активність є продовженням діяльности нашого великого глави Церкви, який завжди був і буде нашим прикладом і дороговказом.
Св. Софію в Лімбург, Бельгія започаткував Блаженніший Йосиф Сліпий 19-го липня 1984 р. Була це Його остання фундація. Щоб не завстидати ім’я фундатора, ми дуже активно взялися до роботи. Діяльність скоро поширилась на різні терени, тому ми з практичного боку поділились на окремі одиниці: три офіційні організації з власним статутом цілковито за бельгійським правом. Така структура найкраще забезпечує наші організації та наші маєтки.
За короткий час ми придбали собі поважні маєтки зібрані під органом «Український Релігійний Харитативний Культурний Центр Свята Софія». Він захоплює будинки, до котрих належать парафіяльна церква, помешкання, кафетерія з магазином, будується приміщення для сестер та склад, ставимо пам’ятник та існують дальші пляни до поширення.
«Йосиф Сліпий Центр» — товариство займається організацією та виконанням різних активностей місцевої громади і парафіяльними справами.
«Патріярший Фонд» — товариство займається фінансовою координацією різних дій на місці та поза межами Бельгії.
«Резиденція Гейдепарк» — товариство займається будовою та порядком нерухомих маєтків.
З приводу 1000-ліття хрещення України о. парох Ґовартс разом з нашим хором відвідали сотні бельгійських та нідерляндських парафій. Таким способом наша церква знайшла багато добродіїв та приятелів. В імені Св. Софії о. парох нав’язав контакти з достойниками церковними, світськими, монастирями та харитативними організаціями. Ми знайшли приятелів у школах, інститутах та з індустрією.
Ми перше побудували свою церкву з апартаментами та кафетерією, видали пам’ятну монету в золоті, сріблі й бронзі з нагоди 1000-ліття хрещення України та завважили, що нам вигідно стало приймати достойних осіб.
Починаючи від 1988 р. наша діяльність поширилась на схід Европи. Ми запізналися з хором Журавлі: ми їх часто запрошували до Бельгії. Пізніше ми розвинули благодійну роботу в Польщі в окремих осередках:
Білий Бір: більша українська громада, де наша допомога не обмежувалась тільки до будови церкви, але підтримали будову інтернату та ліцею, нав’язали контакт з бельгійськими школами, котрі їм далі допомагають.
Фінансовий вклад:
Церква: 28.000 ам. дол.
Школа: 7.000 ам. дол.
Кошалін: Сестри Служебниці 12.000 ам. дол.
Колобжеґ: будова церкви 3.500 ам. дол.
Члюхов: будова церкви 5.000 ам. дол.
Аргентіна: матеріяльна підтримка була в будові церкви для о. Глинки.
Ситуація в Польщі складна. До певної міри все таки можна її порівняти з еміграційними країнами. Задля насильного переселення на чужі землі в межах Польщі, повстала своєрідна діяспора.
Вище згаданий фінансовий звіт не відкриває цілковитої правди. Треба вміти добачати людські контакти й окремі діяльності, як наприклад приятельський зв’язок інтернату в Білім Борі з бельгійською школою або перебування різних осіб з Польщі у Бельгії, не маючи тут ніякого родинного зв’язку; або добрі стосунки з українськими сестрами тощо…
Великою заслугою нашої праці в Польщі — це набуття досвіду та знайдення стежки до України. Ще в часах «перестройки» ми розвідали терен. Дуже скоро стали наші стосунки з Україною тісними.
- Ми нав’язали контакти з місцевими політичними діячами та установами, щоб знали з ким мають до діла. Ми співпрацювали з Міжнародним Центром Освіти та Культури Міністерства Освіти в місті Львові; давали фінансову й матеріяльну допомогу у формі мікро-автобуса та оплатили подорожування на захід.
- Фінансували дитячий журнал «Світ Дитини».
- Зацікавили Бельгійську індустрію Україною.
- В співпраці з бельгійськими технічними школами, ми зуміли зацікавити директора на обмін та стажування.
- Медична діяльність: за ініціятивою д-ра Юрка Козія товариство рішило зайнятися основним розвитком медичної дії. Після провірки терену ми рішили на конкретну співпрацю з Обласною Дитячою Спеціялізованою Лікарнею. З часом поширилась активність до лікарні інвалідів та переслідуваних у Винниках. Від 1992 р. по нинішний день немало праці було виконано. Дуже часто активність Св. Софії була передана на телебаченню та в радіо в Україні (Львів) й навіть в Канаді. Медична активність займається школенням місцевих медиків та доставленням їм потрібної апаратури, матеріялів, медицини тощо… Фінансова вартість дій перевищує 500.0 ам. дол. та, в майбутнє, передбачуємо ще раз стільки. Справою зайнялися різні лікарі, інститути й інстанції.
- Ми запізнались з конструктивними плянами розбудови медичних структур. В майбутньому думаємо розвинути сітку медичного обезпечення. Для цієї цілі ми вже знайшли дуже зацікавленого та фінансово сильного партнера.
В Західній Україні, головно в Львові, ми розвинули в нашій скромності активність, яка нас на завжди в’язатиме з тереном. Признаємо, що ми завжди думали і діяли самостійно. Але з другої сторони треба підкреслити, що ми завжди відважно працювали та інформували свойого владику Михайла Гринчишина, а на Україні інформували УКЦ владу та достойників. Наші стосунки просто приятельські. Треба підкреслити також, що церковна ситуація на терені, нам не була виразною. Тому ми були обережними і не втягали певних осіб чи партій до нашої діяльности.
Така наша «автокефалія» охороняла від непотрібних суперечок. Ми були та є невтральними в очах усіх українців, дарма що ми є католицькою структурою.
Св. Софія дала нам нагоду запізнатись з Україною.
Ми не хочемо завстидати наше товариство.
Ми розповсюджуємо добре ім’я Блаженішого Йосифа Сліпого та УКЦ не словом, але прикладною дією.
В цьому полягає місіонерське завдання товариства.
Управа Св. Софії
Ґенк — Бельгія
