До церковного питання в Україні

Київська Русь осягнула високий рівень релігійної культури,
яка промінювала до Новгороду, Ростова, Москви…

«Православіє», Я. Келлєр

Як відомо в Україні сьогодні діє аж три православні Церкви, які називаються УКРАЇНСЬКИМИ: Українська Православна Церква Київського Патріярхату (УПЦ КП), Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ) і Українська Православна Церква Московського Патріярхату (УПЦ МП). Ця остання свою канонічну підпорядкованість московському патріярхові загалом тепер замовчує і не подає, а пише лише УПЦ. Чи слушно? Розгляньмо, як дійшло до постання цієї т. зв. «української православної Церкви», її родоводу?

До кінця 1989 року в УРСР діяв т. зв. Екзархат Московського патріярхату. Був це найбільший під оглядом парафій і манастирів Екзархат в СССР. Під тиском віруючих в Україні, і не тільки в Україні, був вимушений Московський Патріярхат піти на уступки, а справді на обман: До «Уставу про управління Російської Православної Церкви» було внесено VII розділ: «Положення про екзархати», яке склав арх. Смоленський і Калінінградський Кіріл. Тоді, власне, вперше появилась назва «українська православна Церква» (УПЦ). В четвертій точці цього «Положення» сказано: «Епархії з їх благочинними, парафіями, манастирями, які розташовані на території Української ССР канонічно складають Український Екзархат Московського Патріярхату. «Українська Православна Церква» — інше офіційне найменування Українського Екзархату Московського Патріярхату. Титул екзарха: Митрополит Київський і Галицький, Патріярший Екзарх всієї України». (Тим, хто не знає, пояснюємо, що «екзарх» означає не більше й не менше як «намісник», в даному випадку — намісник московського патріярха в Україні).

Здається, що в цій точці «Положення сказано все, чим є «УПЦ» і додаткових пояснень не треба: для обману людей замінено, а точніше — додано іншу офіційну назву: українська православна Церква. Й тільки, все інше залишилось як було.

Передбачаючи, що люди зрозуміють всю облудну політику РПЦ Московський Патріярхат, через деякий час, надав своєму екзархатові в Україні — УПЦ т. зв. внутрішню автономію. Тодішній екзарх України митр. Філарет з цього приводу на прес-конференції говорив, що «УПЦ» може тепер спілкуватись з зарубіжними православними Церквами через Московський Патріярхат. Це й вся «незалежність» тієї «української» православної Церкви Московського Патріярхату, яку очолює митр. Володимир Сабодан, українець за походженням.

Щоб краще зрозуміти положення Церкви в Україні, дещо пригадаймо з історії.

Від першої половини XI ст. в Україні була Митрополія Київська й всієї Русі (йдеться про Київську Русь). Її стольним містом був Київ і то незалежно, де в даному часі перебував сам митрополит. В силу політичних (по наїзді монголів в 1240 році) і особистих обставин, митрополити перебували в різних містах — Владимирі, Вільні, Новгородку, Москві…

Київській Митрополії підлягали всі єпархії розсіяні по всій Східній Европі від Любліна до Ростова й Суздаля…

В 1354 році Патріярший Синод (Константинопольський) виразно стверджував, що «… хоч митрополит перебуває в іншому місті, однак його першопрестольним містом є Київ». Те саме писав і імператор Кантакузен в 1354 році: «… щоб в цілій Русі був один митрополит в Києві».

Але Московія все скріплювалась як централізована держава й разом з тим зростали апетити на загарбування і церковного життя, на створення власної московської церковної інституції. Вже в 1435 р. московський князь домагався від вселенського патріярха висвячення для Москви свого ставленика єп. Рязанського Йони. В 1459 році на Московському Синоді було вперше введено назву «Московська Церква», а в 1461 році введено для московського митрополита титул: Митрополит Московський. Все це діялося без відома й згоди східніх православних патріярхів. Оголосивши автокефалію московська Церква не була визнана жодною Православною Церквою аж до 1589 p., тобто — була неканонічною сто сорок років. Але Московська (Російська) Церква існувала сама для себе, висвячувала священиків і єпископів, вибирала й ставила митрополитів, обслуговувала своїх вірних, але для православного світу була неканонічною, бо не визнана іншими помісними Церквами і патріярхами.

Щойно в 1589 році московський уряд за немалі кошти домігся у Олександрійського патріярха, а згодом і трьох інших, визнання за Москвою право на створення власного патріярхату. Але Митрополія Київська і всієї Русі й на далі канонічно безпосередньо підлягала Вселенському Константинопольському Патріярхатові.

Тільки в 1686 році вдалося Москві, через турецького візира, добитися того, що Вселенський патріярх Діонісій видав документ, в якому зрікався зверхництва над Київською митрополією на користь Москви. Все це Московський уряд оплатив великими коштами і подарунками турецькому візирові й патріярхові. Та того ж таки року Собор Східніх патріярхів позбавив Діонісія патріяршого титулу, а загарбання Москвою Київської митрополії визнав симонією, тобто — купівлею, що суперечить канонічному праву. Про це сьогодні єрархи РПЦ МП в Україні не згадують. «Забулися»?

Про неканонічність загарбання Москвою Київської митрополії в 1686 році й залежних від неї Митрополій Польщі «й Литви, говориться і в Томосі Вселенського Патріярхату з 14.11.1924 року.

З цього короткого викладу виразно випливають внески:

УПЦ МП в Україні є нічим іншим, як Російською Православною Церквою в Україні.

РПЦ МП є дочерною Церквою Української Церкви — Митрополії Київської, з якої виокремилася неканонічно в половині XV ст.

РПЦ МП не може мати жодних претенсій, а тим більше канонічного права в справі автокефалії Української Православної Церкви. Це виключне право й прерогатива самої Української Церкви і Вселенського Патріярхату та Уряду України.

РПЦ МП разом з московським урядом — царським і совєтським — брала активну участь в ліквідації-загарбані Української митрополії в XVII і в двадцятих роках разом з ҐПУ в ліквідації Української Автокефальної Православної Церкви, а в 1946 році разом з НКВД в ліквідації Української Греко-Католицької Церкви. Писав про це в 1990 році митр. Філарет в «Православному Віснику».

Очевидно, в РПЦ МП/УПЦ є чимало вірних і єрархів українців, але це не змінює факту, що «УПЦ» МП є російською церквою в Україні і виконує в Україні волю пославшого її — московську політику. Тарас Шевченко в своєму «Щоденнику» з 7 вересня 1857 року писав: «…головний вузол старої московської внутрішньої політики — православіє».

І дуже цікавий випадок — сьогодні УПЦ МП, а по суті — Екзархат Московського патріярхату в Україні, всемірно підтримує… Комуністична Партія України і Соціялістична Партія України. Парадокс історії чи закономірна співпраця імперіялістичних сил? Цій «українській» церкві віддаються, в першу чергу, храми і інші будівлі, в віданні Московського патріярхату досі є Київська Печерська Лавра й Почаївська Лавра — наші національні святині.

Степан Семенюк

Текст «Положення про екзархати»
подано за «Православним Вісником», ч. 4/90 рік.