Група колишніх вихованців Львівських Малої Духовної Семінарії (Підготовчої філософічної Студії) і Богословської Академії вирішили укласти та видати нарис про діяльність цих двох навчальних закладів у воєнні роки, тобто в період 1942-1945 pp. Необхідність виконання цієї роботи мотивується тим, шо практично немає, а якщо й є, то дуже скупі відомості про ці заклади за цей період, коли це були досить солідні на той час середній та вищий навчальні установи. Тому варто ознайомити з цими закладами українську громадськість і цим самим залишити певний слід в історії нашої освіти у Львові, в цей доволі складний і важкий воєнний період.
Редакційна група звертається до всіх, хто сам навчався, або має близьких і знайомих, які навчались в цих закладах у цей час, надіслати їй матеріяли, які можна буде використати при укладанні рукопису цього нарису. Це можуть бути якісні фотоматеріяли з матуральних свідоцтв, індексів, абсолюторіїв, світлини професорсько-викладацького персоналу, студентів і питомців з цього часу, а також і пізнішого, фотографії з часів навчання, включаючи сюди й світлини будинків і приміщень цих закладів, а також спогади про навчання в них. Цінними будуть спогади про педагогів, вихователів, про культурне, національне життя студентів Семінарії й Академії, про подальшу, після 1944-1945 pp., долю всіх, хто мав пряме й непряме відношення до цих закладів і подій, пов’язаних з ними. Особливо цінними були б відомості про отців Левенця, Карпінського, Іванюка, д-ра Фурикевича та інших вихователів, про навчання в Семінарії декількох радянських військовополонених, яких зусиллями Церковної влади вдалось звільнити з німецького табору для військовополонених, про події, пов’язані з ліквідацією радянською владою в квітні 1945 р. цих закладів, одним словом, про все корисне, що можна було б використати в цьому нарисі.
Немалої історичної ваги були б спогади про участь вихованців Семінарії і Академії у визвольних змаганнях у воєнні та післявоєнні роки, тому просимо всіх, хто має достовірні відомості про таких борців за волю України, про тих, хто зазнав катувань і загинув в тюрмах і таборах, надіслати спогади про них, а живих — свідків цих подій — надіслати свої особисті спогади.
Думаємо, що нашому задумові вагому допомогу могло б надати наше всечесне духовенство, яке оголосило б це звернення серед своїх вірних, що, можливо, дало б кращі і, що важливіше, швидші результати.
Матеріяли просимо надсилати: Україна, 290054, Львів — 54, поштова скринька 5960.
Іван Ґудз за редакційну групу
