Документ сучасної доби

В нашому журналі за листопад ц. р. обширніше висвітлено спір за введення повної Богослужби англійською мовою у парафії Св. Родини у Вашингтоні. Конфлікт загострився там в наслідок двох різних становищ двох груп парафіян: одна з них, кількістю біля 25%, репрезентована повністю асимільованими й англомовними родинами, що не лиш затратили почуття свого національного походження але й соромляться його, морально не зв’язані з жадними предківськими традиціями, нехтують і понижують тих, що всіми силами боряться за збереження тих традицій, вважають себе суперльояльними американцями без жадного непотрібного додатку й кожного інакшедумаючого парафіянина трактують націоналістом і українським шовіністом, — вимагає для себе Богослужби по-англійському, мотивуючи тим, що діти тих родин не розуміють церковно-слов’янської ані української мови. Мішана що до мови Богослужба, що тут, як і в других містах, відправляється вже від давна — цієї групи не задоволяє і вона ужила всього можливого натиску, на повне занглійщення Богослужби негайно.

Друга група, що крім нової еміграції включає й «старішу», в тому й англомовні родини також, стоїть за правопорядок і додержання постанов Синоду, вважаючи, що переведення Богослужби на англійську мову приведе до затрати дорогої духовости і традиції, та що Церква стане не тою, що була, бо затратить зв’язок з матірною й з іншими церквами в діяспорі. Коли Митрополит А. Сенишин був ствердив, що до розуміння й до духової участи в нашому Богослуженні потрібно знати не більше як триста українських або церковно-слов’янських слів, то на таку «жертву» Богові і своїй церкві кожна англомовна родина повинна спромогтися.

Третя категорія, що має повну компетенцію, право і вагомий обов’язок знайти належну тимчасову або постійну розв’язку цієї проблеми, це два отці, о. С. Шавель і о. І. Корба, в консультації із зверхньою церковною владою. Треба визнати, що проблема є не легка, що вона сягає не тільки в релігійну, але у політичну і світоглядову сфери, та що вона виринула (або її «виринули») в час найтяжчих змагань за збереження Церкви від руїни. Саме коли після тріюмфальної поїздки нашого Первоієрарха можна було сподіватися, що прийде до повного порядку, та що будуть припинені самовільні нерозумні кроки, у Вашингтоні затормозили й поставили опір цьому важливому процесові. Отці духовні, «щоб врятувати бідних англомовних дітей», рішили занглійщити Богослужбу на власну руку проти волі і протестів більшости розумних парафіян. Мовчанка Митрополичої Канцелярії та іґнорація прохань парафіян дала повну апробату роботі отців. Вони станули по стороні першої групи прикриваючись не зовсім вірними інтерпретаціями постанов Синоду й подекуди навіть Божого слова. Своїми нерозважними потягненнями вони поставили себе в суперечність із загальною струєю мирян до єдности і правопорядку в Церкві а через брак громадських кваліфікацій і здібности стати вище понад дві непримиримі групи парафіян й лагодити конфлікт у змислі добра всієї церковної організації вони згубили довір’я у парафіян.

Як відомо, наша церковна влада мовчала на цю трагедію, але найвища не мовчала, бо відізвався голос, що повинен опам’ятати завзятих отців і припинити розбазарювання наших релігійних цінностей серед чужого світу. У висліді переписки прийшов до обох отців лист від Патріярха Йосифа І, який скоро став відомим усім парафіянам, мимо того, що оба отці заявили, що листа вони не одержали. Цей лист, що його публікуємо на наступній сторінці, є дуже грізною пересторогою не тільки для Вашінґтону, але й для других льояльних «інтернаціональних» католиків, які мали у пляні продовжувати свою англізаційну роботу. Але найбільшу науку з цього листа, що є найвірнішим відображенням духа сучасної доби, повинні черпати родини. Ці що по-своєму мовні, і що англомовні.

Цей лист трактуємо історичним документом великої міри. Публікуємо його не лиш для очей, але передовсім для сердець наших читачів.

Слава Ісусу Христу!

ЙОСИФ КАРД. (Сліпий – Коберницький – Дичковський)
Верхов. Архиєп. Українців, Митрополит і пр.

Ватикан, дня 26 вересня 1973

Високопреподобні Отці

Найперше дякую Вам за жертву 50 дол. на потреби нашої Церкви. Нехай Всевишній відплатить сторицею.

В справі Вашого прохання дозволу на відправу Св. Літургії в цілости американською мовою, мушу дати рішучу відмову. Треба безумовно держатися постанов наших Синодів.

Саме на Вас приходять великі скарги і зажалення , що Ви «Отці Редемптористи» найбільше американізуєте нашу Церкву. А скільки то доходило нарікань на Вас, Отче Корба, з Факс Чейсу і інших місцевостей. Треба зачинати вчити української мови дітей в школі та й старших старатися притягнути. Як-вони хочуть Св. Літургії в цілости по американську яку Ви їм суґеруєте, то з часом відречуться своєї Церкви і Народу, а це є злочином.

Во Христі +

 Високопреподобні Отці
о. парох Стефан І. ШАВЕЛЬ, ЧНІ
о. Йосиф КОРБА,ЧНІ
Вашинґтон, ЗСА

Свіжий номер

2-3 (490) 2022 Обкладинка для сайту