Ви напевно завважили, що в останньому, за травень, числі ми надрукували багато листів наших читачів з України. Звичайно, ми не могли помістити всіх. Ми також не робили особливої вибірки цих листів з відповідним спрямуванням, а надрукували, щоб могли мати уяву про цілість, чим живуть, як сприймають і чого потребують наші брати і сестри в Україні. Ми бачимо, що вони спраглі Божого слова, вони бажають пізнати Бога не так поверхово, але основно і глибинно. На жаль, ми, себто Редакція, а в першу чергу редактор чи адміністратор, д-р Володимир Пушкар, до якого листи були спрямовані, не є у спромозі на всі відповісти і їх вимоги задовольнити. Наші сили й спроможності обмежені. Багато робимо самотужки, докладаємо неймовірно багато зусиль.
Просимо взяти до уваги, що журнал «Патріярхат» — це виключно зусилля зорганізованого мирянського руху, який с згуртований і об’єднаний в Українському Патріархальному Світовому Об’єднанні (УПСО). Журнал не одержує жодної допомоги чи субсидій, а опирається виключно на передплаті і добровільних пожертвах на пресовий фонд. Ось ці щедрі пожертви наших читачів продовжують життя журнала, який несе християнські ідеї та все і безперебійно пригадує відпорошену ідею патріярхату УКЦеркви, яку висунув на Вселенському Соборі Ватиканському II св.п. Патріярх Йосиф. Тут також варто згадати віддану безкорисну працю редакції і адміністрації, без якої поява нашого журналу, з якого все віє свіжим й іншим вітром, не міг би появлятись.
До нас пишуть з України у добрій вірі, бо сподіваються, що ми розпоряджаємо відповідними ресурсами, що у нас є вся християнська і богословська література, що ми диспонуємо всіма потрібними джерелами, а того всього у нас немає і ми не є в спромозі задовольнити ваших щирих побажань. Цю ролю повинні більше активно, більше успішно сповняти наші церкви, наші єпископи, а в цілому наш Синод. Є можливість допомогти Церкві в Україні, нашими студентам богословії і мирянам, що бажають поглибити свої знання про Христову Церкву. Сподіваємось, що наші церковні чинники візьмуть це до уваги.
Багато листів, що ми одержали і деякі з них надрукували, відносяться виключно до них, себто до нашої Української Церкви. Пробуймо нашим братам в Україні допомагати не тільки словом і молитвою, але потрібним друкованим словом — богословськими виданнями, які є конечними, щоб піднести рівень християнської культури в Україні. Все це стосується не тільки до українських католиків чи тільки Української Католицької Церкви, але однаково до Української Автокефальної Православної й Української Православної Церкви. Все це наше спільне і всі однаково потребують нашої допомоги.
Ми дякуємо нашим читачам за щирі й безпосередні листи, ми тільки боліємо над тим, що не спроможні Вам на них відповісти, а що гірше, не можемо сповнити ваших побажань. Ще і ще раз дякуємо за Ваші щирі листи і просимо дальше нам писати.
Редакція
