Достойному Братові Кардиналові Мирославові І. Любачівському, Верховному Архиєпископові Львівському для українців

Щасливі обставини, що принесли воскресіння Католицької Церкви візантійсько-українського обряду і правну відбудову її ієрархії, дозволяють тепер Вашій Еміненції святкувати Святу Пасху в українському катедральному храмі у Львові, для якого Ви були іменовані 7 вересня 1984 р.

Так-то Ви можете повернутись тою ж дорогою, якою давно минулого 9 лютого 1963 р. прибув до Риму, по довгих літах неволі, Ваш достойний попередник на древньому і славному Львівському престолі, бл. п. Кардинал Йосиф Сліпий. Є це поворот, що замикає епоху, позначену геройським свідченням віри і твердої вірности до Петрової Столиці, тисячів і тисячів віруючих, які — разом зі своїми пастирями — прийняли хрест, що привів до воскресіння Церкви в Україні.

В часі переслідування слідкував я, так як і бл. п. мої попередники, з невтомною й особливою журбою про Українську Католицьку Церкву, постійно домагаючись для неї прав на свободу і закликаючи на пошану. Тепер, за незбагненним промислом Божого Провидіння, з радістю вітаю цю Вашу подорож до Львова, дякуючи з глибини серця Богові нашому Отцеві за те, що її вчинив можливою.

Супроводжу Вашу Еміненцію моєю молитвою в певності, що зустріч з клиром, монахами, монахинями і віруючими Вашої Архиєпархії, як і пастирські відвідини, що їх маєте намір здійснити серед інших спільнот візантійсько-українского обряду, скріплять як зв’язки єдности внутрі тієї Церкви, так і з цією Апостольською Столицею.

Прохаю, рівнож, занести любим синам благородної української землі сердечний і батьківський привіт Христового Заступника з побажанням, щоб під пильним проводом їх пастирів, яких я мав щастя зустрінути два рази тут, в домі спільного Отця, змогли піднятись з наснагою і щедрістю за діло віднови, згідно з Другим Ватиканським Собором, і зуміли жити у братній згоді зі спільнотами Церков-сестер.

З цими почуваннями і цими бажаннями, які поручаю материнському заступництву Пресвятої Богородиці, Цариці України, від серця уділяю Вашій Еміненції і тим, що супроводять Вас у подорожі, та для всієї Церкви, що є на Україні, Апостольське Благословення, як завдаток небесних ласк.

З Ватикану, дня 13 березня 1991 p.,
13-го року нашого Понтифікату

Іван-Павло II

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>