Друга конференція Світового християнського конгресу у Львові 26 червня 1993 року

На відміну від минулорічної засновницької конференції, обставленої урочистостями, нинішній форум мирян мав діловий характер. Своє зібрання, що проходило в приміщенні колишнього Домініканського храму, де нині знаходиться Музей історії релігії, делегати і гості розпочали спільною молитвою. Від імени Блаженнішого Мирослава-Івана присутніх привітав єпископ Филимон Курчаба. Владика виявився єдиним священнослужителем в залі. Вступне слово мав виголосити, як свідчило з попередньо видрукованої програми, генеральний вікарій УГКЦ о. д-р Іван Дацько, проте було повідомлено, що він не зміг прибути.

Всі тепло привітали делегацію мирян з Румунії, які вперше прилучилися до участи у Світовому Християнському Конгресі. Всі троє — Рудольф Синкович, Штефан Андрусяк і Ярослав Обух приїхали з південно-буковинського міста Серет.

Штефан Андрусяк милозвучною буковинською говіркою оповів про нелегке становище українських греко-католиків у Румунії. Ще недавно люди боялися признатися, що є греко-католиками. Нині ситуація потрохи змінюється на краще. Так, у серетській парафії вже є понад 200 родин. Разом зі священиком Василем Поповичем, який переїхав сюди з Мараморощини, громада взялася обновлювати церкву, збудовану 80 літ тому, але бракує коштів.

Тому в Сереті будуть вдячні кожній допомозі, сподіваються, що про отчу святиню згадають вихідці з буковинського краю, яких доля закинула на Захід.

Потребують буковинці також молитвенників, літератури для катехизації. Варто наперед зауважити, що майже аналогічна незавидна ситуація нині й у греко-католицьких громадах, що на Сході, за Збручем. Тобто вже у проголошеній два роки тому Українській Державі, де в силу об’єктивних і суб’єктивних причин досі ще нема належного місця для Української Греко-католицької Церкви.

Бо чим пояснити, що аж 10 місяців довелося очікувати, заки Міністерство юстиції України зареєструвало Світовий Християнський Конгрес як міжнародню організацію. Натомість без зволікань швидко реєструють різні кишенькові політичні партії і громадські угрупування, котрі не завжди стають на засади нашої державности. Викладаючи програмні засади діяльности Світового Християнського Конгресу, його співголова, народній депутат України Михайло Косів, передусім подякував співголові СХК з США панові Василеві Колодчину за сплату в долярах за реєстрацію СХК у Києві. Отже, від 17 червня 1993 року СХК є легальною міжнародньою організацією в Україні.

Доповідач щиро зізнався, що за 10 місяців діяльности зроблено небагато. Та на рахунку вже є первинні організації в 13 областях України. У Львові одержано приміщення для канцелярії: дві кімнати і заля для засідань в будинку №3 по вулиці Миколи Вороного. Зараз там відбувається ремонт. Проте вже доводиться реагувати на безліч невідкладних справ, які тривожать громади греко-католиків. В Галичині гострою продовжує залишатися проблема почергового богослужіння в храмах, які раніше належали греко-католикам. Гак, у рідному селі митрополита Андрея Шептицького — Прилбичах, що на Яворівщині, православні, озброївшись ломами та сокирами, розбили навіть капличку, призначену офіційно для потреб греко-католиків. І таких прикрих прикладів чимало, бо багато колишніх храмів греко-католиків перетворились у «стіни плачу». Трапляється, що односельці-православні не допускають занести востаннє покійника до батьківської церкви. «Полагодження мирянських справ неможливе без повної регабілітації Церкви», — наголосив у своїй доповіді співголова СХК Михайло Косів. У той же час зачекалися від Апостольської Столиці й на статус Помісної Церкви. Відсутність Патріяршого центру у певній мірі спричинила до того, що від тіла УГКЦ відривають по шматку парафії в Польщі, Словаччині, Закарпатті, Румунії, Хорватії, Сербії, Боснії.

Пан Михайло Косів звернув увагу на дві важливі дати в житті нашої Церкви, які пов’язані з річницями М. Смотрицького та Й. Кунцевича. Шкода, що на Конференції не було представників української греко-католицької громади з Вільна (Литва), де жменька наших співвітчизників свято шанує місця, пов’язані і життям і діяльністю першого святого в УГКЦ Йосафата Кунцевича.

Співголова Світового Християнського Конгресу Василь Колодчин поінформував присутніх про діяльність Світового Патріярхального Об’єднання, підкресливши, що миряни складають 99.99 відсотків Церкви, а решту становлять єпископи, священики, монаші чини і згромадження. Тож при вирішенні важливих питань не можна не рахуватись є думкою мирян. Не варто також забувати, що ні один Патріярхат — Антіохійський, Вірменський, Константинопольський чи інший не був відразу визнаний Апостольською Столицею. Усі вони були започатковані мирянами. Щодо нашої Церкви, то Берестейська Унія запевняє нам помісність. В цьому контексті було проаналізовано ситуацію, яка склалася навколо Перемишльської єпархії та призначення апостольського адміністратора до найбільшої в діяспорі єпархії Торонто, події в Закарпатті.

Було з болем констатовано, що брак єдности в нашому єпископаті привів до того, що четверо наших владик відкликали свої підписи під основним документом, який був прийнятий на останньому синоді у Львові минулого року.

Майбутнє Церкви — в руках мирян, і вони повинні стати в обороні своїх прав, проявляти більшу активність у справі визнання помісности УГКЦ, її юрисдикції. 5 мільйонів вірних в Україні повинні добиватися від президента Леоніда Кравчука, щоб він на офіційному рівні домагався від Ватикану визнання Патріярхату УГКЦ. «А в кінцевому рахунку нам треба прямувати до єдиної Української Церкви. Молімося, бо все залежить від Бога. Будьмо собою!» — закликав учасників другої конференції СХК його співголова Василь Колодчин.

З проектом програми Світового Християнського Конгресу ознайомив Володимир Гаюк, директор Львівського Музею історії релігії.

Посланці Донецька, Вінниці, Києва, Львівщини та Тернополя у своїх виступах торкалися проблем, пов’язаних з перешкодами у побудові греко-католицьких храмів, міжконфесійних конфліктів та небезпеки з боку реакційних сект на сході України, де, зокрема, під загрозою стає нерідко життя дітей, і ому необхідно, щоб не лише порушувалися кримінальні справи проти злочинців, але щоб і наша Церква стала на захист дитячих душ.

Відомий поет і громадський діяч Ігор Калинець закликав усіх греко-католиків в Україні визначитися щодо наступного референдуму і відношення до президента Леоніда Кравчука.

Треба, щоб голос наших мирян набув ширшого звучання, набрав розголосу в пресі, щоб були депутації, петиції з районів, а зібрання стали велелюдними. Як і деякі інші виступаючі, Ігор Калинець зауважив, що, на жаль, не налагоджується контакт мирян з ієрархією. За часів Андрея Шептицького і Йосифа Сліпого все було по-іншому.

Конструктивним був виступ львівського науковця Івана Паславського, який спробував погляд на Рим розмежувати на Апостольський Престіл, Святого Отця і державу Ватикан, до якої належить ставитись, як до будь-якої держави. А ситуацію в греко-католицькому середовищі Закарпаття охарактеризовано як проблему політичного русинізму. На думку вченого, потрібно відродити школу української греко-католицької історіографії.

Пані Леся Крип’якевич відзначила подвижницьку ролю молодих священиків з діяспори, завдяки яким вдалося відродити славні традиції руху «Українська Молодь — Христові», що перетворився у постійно діючу організацію У MX, котра розширює свою діяльність. З лав УМХ творилась студентсько-католицька «Обнова».

Водночас з цими мирянськими організаціями розвиваються Спілка імени митрополита А. Шептицького, Марійське Товариство, самовідданим членам яким часто не під силу полагодити справи, які відносяться до компетенції властей і церковної адміністрації. Отож, як ще раз підкреслила пані Стефанія Шабатура, вкрай необхідно, щоб духовенство звернуло увагу на мирянські організації.

Значна увага при виступах була приділена пресі, яку небезпідставно критикували. Тенденційне замовчування столичною пресою відродження нашої Церкви в Україні ще якось можна пояснити офіційною позицією Києва до УГКЦ. Але, незважаючи на те, що виходить патріярша «Мета» й кілька газет невеличким накладом, навіть у Галичині досі нема поважного католицького мирянського видання, як, приміром, «Тигоднік Повшехни» в сусідній Польщі.

Певні надії покладаються на радіо «Воскресіння», яке перебралося з Бельгії до Львова. На високому професійному рівні готують телепрограми отець Теодозій Янків, ЧСВВ, та ведуча Оксана Гайова. Однак в релігійних програмах найактивніші різні протестантські проповідники. Більшість з них вже перенесли свої добре ілюстровані інформаційно-пропагандистські видання з-за океану в Україну. Тому під час конференції СХК неодноразово висловлювалось побажання про можливість перенесення в Україну або спільного українсько-американського видання журналу «Патріярхат».

Розглянуто організаційні питання. Співголовами Світовою Християнського Конгресу знову обрано народнього депутата України Михайла Косіва та Василя Колодчина (CШA). Запропоновано ввести посаду екзекутивного директора СХК, який би займався поточними справами, а також зформовано гри комісії з питань лекційної та видавничої діяльности й правничу.

Кость Чавага 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>