Думки про сучасну українську богословську термінологію

Ми знаємо, що оригінали Св. Письма Нового Заповіту, були написані у грецькій мові. Також нам відомо, що переклад його на церковно-слов’янську мову, як всієї Біблії, так і Богослужбових книг, зробили два брати греки — Кирило й Мефодій, які добре знали слов’янську мову, щоб проповідувати науку Христову між слов’янами зрозумілою мовою.

На мою думку, щоб дати для українців усіх християнських конфесій, Св. Письмо в сучасній українській літературній мові, не потрібно багато зусиль. Ми вже такий переклад маємо. Це переклад нашого вченого великого філолога нашого століття проф. Митроп. Іларіона (Огієнка). Його тільки треба добре переглянути й очистити від тих вимог видавців (Бритійського Біблійного Товариства), дотримуючись законів семантики (про зміст слів у духовному їх значенні) та синтакси української мови (правильну побудову речень). Для цього можна використати словник виданий товариством «Волинь» у Канаді бл.п. митр. Іларіона — Семантичний словник української мови. До такого перекладу ні словники видані за совєтського режиму, ні сучасна українська мова, яка засмічена мовою «експеранто», тобто ріжними чужомовними словами, з рускою термінологією їх вислову та значення, не надається.

Слова з церковно-слов’янської мови, які є й сьогодні зрозумілі й вживаються в живій народній мові, як: Отець. «Отче наш», єси, нині, сокрушенний, насущний і інші архаїзми, які знаходимо в літописі Нестора — немає потреби їх заміняти на модерні сучасні, бо вони, в нашій мові, є живими свідками зв’язку сучасної мовної культури й побожності з нашими предками. На мою думку, сучасними витворами мовної культури української мови, яка носить на собі «штамп» матеріялістичного способу думання, не можна досконало передати духовий зміст Св. Письма.

Для віруючого християнина «Отче наш…» — це є те саме, що й «Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя. Творця неба й землі…». А разом з тим і Творець людського роду. Це щось багато вище за «Батьку наш небесний». Так само, в наш час, під впливом протестанських перекладів у молитві Господній уживається «хліба нашого щоденного дай нам сьогодні». А тому, що «не одним лише хлібом буде жити людина, а й кожним словом, яке виходить із уст Божих». Отже, повніше розуміння цього тексту дає слово «насущний» і тоді повинно бути «хліб наш насущний дай нам сьогодні».

Про це в 50-их роках бл.п. митр. Іларіон написав обширне вияснення у його власному журналі «Віра й Культура». Та й взагалі, чи можна докладніше перекласти Св. Письмо на українську мову, як це вже зробив митр. Іларіон? Ті недоліки в окремих випадках, які були допущені на вимогу видавців, належиться виправити й очистити цей переклад. Адже ж бл.п. покійний митр. Іларіон був великим ученим філологом, який знав багато мов, а зокрема ті мови, що необхідно їх знати тому, хто береться за переклад Св. Письма. Та й тоді ще треба мати й духовний богословський дар глибокої віри в Бога… До того. Біблію треба вивчити, простудіювати її декілька раз, лише тоді можна сподіватись на якийсь успіх. Бо Біблія сама пояснює духовне значення змісту, — Нового Заповіту — Старим Заповітом… Автор цього листа навчався ще за часів першої українізації 20- х років, коли ще допускалось у науці вільне українське слово. І коли я читаю сучасну українську літературу, яка виросла під «мудрим сонечком із Кремля», то аж серце болить, як вона шкутильгає супроти мови 20-их років.

Бл.п. митр. Іларіон був великим філологом, бо він учився від знаменитих філологів в Університеті, а потім самотужки працював у західньому світі, без нагляду опікунів «старшого брата» й без обов’язків дотримання «партійної лінії». Тому його переклад, на мою думку, ще довго залишиться найкращим перекладом Св. Письма на літературну українську мову, бо й його автор залишився ще неперевершеним ученим, філологом.