Єднання українського православ’я

Події останніх років переконують, що ключовим питанням, яке визначає усі подальші ускладнення і деформації релігійного життя у нашій країні, є конфлікт між послідовниками православ’я. Саме цей конфлікт визначає найвищу суспільну напругу в переважній більшості регіонів; ослаблює православ’я як домінуючу величину у релігійності українців, даючи змогу надмірно розповсюджуватися тим віровченням, які не мають у нас достаньої бази деструктивізму, сприяє утвердженню сепаратистських рухів, що змикаються з політичним сепаратизмом і т. ін.

Сьогодні в Україні створена і діє громадська організація «Фундація Духовного Єднання України», метою якої є створення, на канонічній основі, Єдиної Української Помісної Православної Церкви з патріяршим управлінням.

Фундація Духовного Єднання України звертається з проханням до всіх Предстоятелів Українських Православних Церков про включення в порядок денний чергових Архієрейських Соборів питання про надання автокефалії УПЦ та її канонічного отримання, як це було зроблено в XIX столітті Еладською, Румунською та Сербською православними церквами при отриманні ними політичної самостійності.

З метою підтримки цього Руху потрібні листи від Президента України на ім’я Вселенського Патріярха Вартоломея І та Патріярха Московського і всея Русі Олексія II про надання автокефалії Українській Православній Церкві та її канонічної самостійності.

З великою радістю повідомляємо, що в березні 1998 р. Предстоятелями двох православних юрисдикцій — Української Православної Церкви Київського Патріярхату та Української Автокефальної Православної Церкви було підписано Меморандум про об’єднання церков в Єдину Українську Помісну Православну Церкву з патріяршим управлінням. На наш погляд потрібна підтримка цього акту, особисто з боку Президента України, шляхом його зустрічі з Предстоятелями обох церков. Цей акт сприйнятий в Україні як вияв мудрості і далекоглядності, що відкриває історичну перспективу відродження в Україні Київської Церкви часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого, коли була одна віра і одна церква, що духовно окормлювала народ та зміцнювала державне життя. Одночасно можна було б відродити Києво-Галицьку Митрополію.

За спільним визнанням прихильників усіх трьох церков і судячи з документів і заяв кожної з них, самі церкви вичерпали можливості не лише до реального просування до об’єднання, а навіть до діялогу, що започаткував би таке об’єднання, однак саме розуміння неприродності ситуації, що склалася, та бажання до пошуку шляхів об’єднання у православних усіх юрисдикцій є. Це добре продемонстрував Всеукраїнський християнський форум, який відбувся в травні 1998 року.

Усвідомлюючи усю складність активізації ролі держави у цьому процесі хочеться наголосити на тому, що не лише УАПЦ та УПЦ-КП піднімають питання щодо більшої активности держави у розв’язанні цієї проблеми, а також і на те, що не лише вони зацікавлені у об’єднанні православних і здобутті ними статусу Помісної Церкви. Ще влітку минулого року духовенство 8 єпархій УПЦ ставило питання не лише про об’єднання православних, але і про отримання автокефалії. Нещодавно, як нам відомо, вище керівництво УПЦ отримало нову заяву-вимогу по цьому питанню. Однак держава продовжує деклярувати свій нейтралітет.

В такій ситуації, коли Українська держава не підтримує навіть поміркованих вимог щодо «українізації православ’я», тобто розв’язування міжправославних протиріч у своїх власних інтересах та в інтересах переважної більшості православних, у багатьох людей складається дивне враження щодо пріоритетів нашої держави у цій галузі.

Україна, як самостійна держава, повинна мати свій український патріярхат з місцезнаходженням в Святій Софії, а президент України повинен отримувати в Святій Софії благословення на правління країною. Всі духовні святині, церкви повинні передаватися тільки Єдиній Українській Помісній Православній Церкві.

Таким же виявом відкритості нашого суспільства, що після проголошення державної незалежности повертається в лоно християнської цивілізації, міг би стати візит в 1998 році в Україну в рамках святкування 2000-ліття Різдва Христового Глави Римського Апостольського Престолу Папи Івана-Павла II та Вселенського Патріярха Вартоломея І.

Україна чекає спеціяльного публічного звернення президента України щодо об’єднання православних України. Адже безлад, що існує в православ’ї, загрожує миру і спокою в державі. Президент має виступити в ролі посередника об’єднуючого процесу. Без цього діялогу між Главами Церков не буде.

Потрібно провести в червні-липні разом з Державним комітетом у справах релігій неформальні зустрічі в областях з губернаторами та православним духовенством з питань міжправославного порозуміння. Таким чином з’ясувати позицію ієрархів щодо механізму набуття автокефалії.

Одночасно хотілося б запропонувати проросійсько налаштованим єпископам, які ворожо ставляться до української держави, краще перейти працювати до Московського Патріярхату, а щоб прискорити цей процес вважаємо за необхідне розпочати ротацію єпископів, як це постійно робиться у всіх Церквах світу.

Крім того, ми б просили державні органи надати можливість Фундації Духовного Єднання України мати щотижня можливість виступити по 10 хвилин на телебаченні та на радіо у вечірній час по роз’ясненню цих питань, що мало б надзвичайно важливе значення по згуртуванню українського суспільства і становлення України як європейської держави XXI століття.

Благословен, хто йде в ім’я Господнє!

Голова Фундації
Микола Кравець