Єсть ім’я жіноче, м’яке і ясне

Єсть ім’я жіноче, м’яке і ясне;
В йому і любов, і журба, і надія;
Воно як зітхання бринить весняне:
Марія.

Як запах фіялки в осінній імлі,
Як пісня дівоча в снігах і завії,
Зорею сіяє над смутком землі:
Марія.

Нехай я у серці святе погашу,
Нехай упаду в беззмістовній борні я,
Та слово останнє, що я напишу:
Марія.

1911 — 1918