У нас залишається елемент травми в суспільстві, пов’язаний із Росією. Не варто картати себе за негативні емоції з цим пов’язані. Це фізіологія. Треба допомогти людям позбутися злості правильним шляхом, опрацювати цю злість і відпустити. Також треба пам’ятати про те, що слід вміти визначати, де варто толерувати людину, провадити з нею діалог, а де поставити межу: ти можеш послуговуватися будь-якою мовою, але, будь ласка, не ставай мені на ногу чи не залазь у мою сумку. Не мова дратує, дратує хамське поводження, яким би воно не було. Просто прикладів хамства з боку Росії було останнім часом багато, тому є роздратування і, можливо, бажання перекласти відповідальність на російську мову.
Але не треба змушувати себе любити російську мову, просто замислитися, звідки корінь неприязні до російськомовних. Він не в мові, а в поведінці носіїв.
ПОВНА ВЕРСІЯ ІНТЕРВ’Ю У ДРУКОВАНІЙ ВЕРСІЇ ЖУРНАЛУ
