У польській газеті «Слово Польське», що появляється у Польщі — Єлєна Ґура, за 12 жовтня 1977 р. надруковано статтю під назвою: «Анти-ватиканські маневри Кардинала Йосифа Сліпого». Внизу подаємо вільний переклад статті на українській мові.
Українські еміграційні націоналісти доокола Церкви використовують кожну нагоду, щоби замаркувати свою присутність. Так сталося під час папського Синоду в 1971 р. так сталося під час цього Синоду 1977 році.
В тому самому часі, як відбувався Папський Синод Українське Патріярхальне Світове Об’єднання улаштувало у Римі пресову конференцію. Під час конференції провідники «уніятської» української Церкви прочитали свої ствердження. Автори цього документу є найбільше занепокоєні поставою дипломатії Ватикану, яку вони відіграють на београдській конференції. Іншими словами, вони є занепокоєні досить реалістичним підходом Ватикану до міжнародного відпруження і співпраці. Критикують куріяльних дипломатів за те, що вони не стають в обороні «прав людини». Цинізм авторів документу є тим більший, бо зрештою багато з них ще не змили з своїх рук плям з останньої війни, коли шалів не тільки німецький, але також український націоналізм.
Націоналістичні українські еміграційні кола виготовили також листа до Папи Павла VI, домагаючись визнання автономії «уніятської» Церкви через становлення патріярхату. Їх бажанням є, щоби патріярхом був Кардинал Сліпий. (Не згадується факту, що Блаженніший Отець Йосиф вже є Патріярхом Помісної Української Католицької Церкви, наше підкреслення).
Пригадаймо, що в 1963 році радянська влада, керуючись ідеєю нормалізації стосунків з Ватиканом і СССР дозволила Кардиналові Сліпому опустити Радянський Союз, знаючи його націоналістичні погляди. Ватикан приняв Сліпого, але від років відмовлявся визнання його, як автономного провідника Церкви.
Як відомо, патріярх російської московської Церкви (потвердив пізніше собор) анулював в 1946 р. Берестейську унію, і в 1949 р. також Ужгородську XVI і XVII сторіччя) на силі яких чистина ієрархії, духовенства і вірних була відлучена від православ’я і підпорядкована юрисдикції папи римського. В такий спосіб постала католицька церква східнього обряду, відома під назвою греко-католицька Церква. Ануляцію цих уній спричинило, що юрисдикцію над Церквою греко-католицькою на цілій території СССР поширив московський патріярхат російської Церкви.
Початково Ватикан не погодився з цією дицизією, а Пій XII атакував за це православну російську Церкву. Але вже Іван XXIII здержав таки і не апробував будьякі спірні акти, але однак фактично відложив справи ад акта. Це спричинилося до нав’язання і зближення стосунків між російською Церквою і римокатолицькою. Це було причинком до чергового контакту Ватикан-Москва. Були наради собору російської Церкви в Загродську в 1971 р. На соборі були висланники Ватикану. Кардинал Віллібрандс привітав собор в імені Павла VI, де було стверджено, що Церкви православна і католицька перейшли від конкуренції до «спільної служби Христові». По виборі нового патріярха Пімена Павло VI переслав ґратуляційну телеграму в якій запевняв патріярха, що «знайде в нас завше брата охочого до співпраці в тому всьому, що може причинитись до з’єднання Церков католицької і православної і рівночасно до єдности всіх християн».
Тим часом вже тоді кардинал Сліпий і багато інших еміграційних пурпурантів українських намагалися заколотити наради синоду, атакуючи «церковну дипломатію» за її відношення до справи унії і рівночасно громили особисто ватиканського висланника, кардинала Вілібрандса. Виступи українських націоналістичних єпископів, поза тим, що були явною опозицією біля папи і його східньої політики, були занадто маніфестаційними до антиекуменізму і ідеї єдности християн. З тих також взглядів Ватикан відхрещувався від цієї афери.
До Ватикану приїхало біля 1000 українських націоналістів, які переважно рекрутувались з правонаціоналістичних середовищ з США, Канади і латинської Америки. Нагодою для цього було 60-річчя священослужіння Кардинала Сліпого і відбуваючий католицький синод. Однак нічого не вказує на те, щоби Павло VI зреалізував постуляти українських емігрантів.
* * * * *
Дозволимо собі тільки на маленьку заввагу до самого заголовку статті, яку названо «Антиватиканські маневри кардинала Йосифа Сліпого». Як можна, це пояснити, що Патріярх Йосиф за приналежність до Апостольської Столиці до Ватикану відсидів на каторзі 18 років, щоби після того назвати, що Патріярх маневрує проти Ватикану. Правдою до цього є протилежне Ватикан маневрує проти Патріярха Йосифа, як Голови УКЦеркви і тим самим проти нашої Церкви. Що українські еміграційні націоналісти, як їх називає газета «Слово Польське» мали і мають рацію щодо Ватикану то найкращим доказом є промова на конференції у Београді ватиканського представника Сільвестріні. Не будемо тут займати слова до різних фальшивок і спрощень, як творилась Берестейська і Ужгородська Унії, а опісля, як їх при допомозі патріярха Алєксея і кремлівських вождів кроваво ліквідували то вже усім добре відомо і напевно редакторам з «Слова Польськеґо». Господь Бог ніколи з дияволом навіть не пробував ставати до діялогу, цього попробував і ще не зовсім зірвав і дальше продовжує Ватикан і Апостольська Столиця. Москва і московська російська церква не потребує зближення, християнської любови і єдности, але перемоги, щоби панувати над всіма.
