«Наша парафія в Караганді є центром української громади в місті. Парафія разом із українським товариством організовує концерти, відзначення національних та релігійних свят, літні табори для молоді, вертепи, вечори української пісні тощо. Звичайно, асиміляція і в Казахстані робить своє. Старше покоління – те, що родом з України, практично вже відійшло. А те, що народилося в Казахстані, не завжди почувається пов’язаним із УГКЦ: дехто приходить до храму тільки на великі свята. Більшість подружжів уже мішані, а діти в третьому та четвертому поколіннях практично не знають української мови. Це стає своєрідним викликом для нашої громади та її майбутнього, тож маємо шукати шляхів, аби зберегти повноту Церкви, зважаючи на знаки часу та місця», – ділиться думками про свою парафію отець Василь Говера.
Повністю статтю читайте у паперовій версії журналу
