Хроніка з життя митрополита Шептицького

(Продовження)

21 червня — Митрополит відправив Богослуження в латинській катедрі у Львові. Того таки дня в резиденції єпископа Бандурського відбувся святковий бенкет у честь Митрополита, єпископа Чеховича й членів греко-католицької капітули.

22 червня — Митрополит був гостем на обіді в архиєпископа Й. Більчевського.

17 липня — Митрополит виїхав на довший час на провінцію.

31 липня-3 серпня — Митрополит брав участь у Велеградському з’їзді, де був предсідником.

28 серпня — Митрополит брав участь у відпусті в день Успіння Пречистої Діви Марії в Уневі. У навечер’я відпусту під вікнами Митрополита в Студитській обителі з’явився хор синагоги з Перемишлян і співав жидівських пісень. Митрополит дав членам хору у подарунок вино.

1 жовтня — Отець Альберт Ґратіє відвідав Митрополита у Львові.

В листопаді — На початку місяця Митрополит мав вислати для переселенців у Боснії чотирьох священиків: двох світських і двох Студитів. Вони мали замешкати в існуючому вже три роки манастирі оо. Студитів біля Банялюки.

В місті Камениця Митрополит закупив кількаморгову посілість, на якій о. Андрій Шерегі заложив винницю, а брат Йосиф Ґродський побудував церкву й малий манастир. По війні цей манастир, частинно спалений, перестав існувати.

24 листопада — Митрополит приїхав до Риму.

27 листопада — Митрополит був на довшій авдієнції в Папи Пія X.

Пробуваючи у Римі, Митрополит почав розшуки в архівах Конгрегації для Пропаганди Віри. (Перші дні грудня).

7 грудня — Митрополит повернувся до Львова. Коротко потім він їздив до Язлівця на постриження своєї своячки, графині Софії Шембекової, що вступила до манастиря Непорочних.

1910

15 січня — До Митрополита приїхав Макс, князь Саксонії, щоб студіювати наш обряд. Він мешкав у митрополичій палаті.

19 січня — Митрополит відслужив архиєрейську Службу Божу в Преображенській церкві у Львові, а опісля, разом з Максом Саксонським, узяв участь у водосвятті на Ринку.

30 січня — Митрополит і Макс Саксонський були на парафії о. Євгена Шухевича в селі Підберізці біля Винник і взяли участь у Вечірні.

Митрополит подарував читальні «Просвіти» в Коршові біля Коломиї грунт на будову її власного дому.

10 лютого — Митрополит попрощав на станції у Львові Макса Саксонського, який від’їхав до Фрібурґу в Швайцарії.

31 березня — Митрополит, разом з єпископами Чеховичем і Хомишиним видав пастирський лист «Пересторога перед москвофільською православною агітацією». З приводу цього листа москвофільська газета «Прикарпатська Русь» (ч. 176, 1910) писала, що «новий пастирський лист звернений проти російського руху і є одвертим визовом цілої російської суспільности та вісником безоглядного поборювання руським єпископам не тільки підчиненого їх духовенства, але й цілого російського народу».

14 травня — Митрополит виїхав на 6-тижневу канонічну візитацію Бобрецького повіту. Перебуваючи у Стрільському деканаті, він перестудився й лежав хворий у Дев’ятниках.

11 червня (?) — Митрополит повернувся з Бобреччини до Львова. Стан його здоров’я дещо покращав.

28 червня — митрополит був у Відні й промовляв на 11-му засіданні 22-ої Сесії австрійської Палати Панів на тему культурних потреб українців, зокрема університету. Кілька днів раніше, відомий галицький москвофіл, Марков, промовляв у віденському парляменті. Покликаючись на академіка Соболевського, він твердив, що українська мова є наріччя російської, а проф. Ватрослав Яґіч казав, що російська мова має кілька діялектів. Марков нарікав на Митрополита Шептицького, який, мовляв, безоглядно переслідує «нашу молодіж». «Митрополит, — казав він, — займається прозелітизмом під час, коли галицькі селяни вичікують російського панування».

Згадану вище промову в справі університету й бюджету Митрополит виголосив, як писали місцеві газети, «знаменитим німецьким акцентом і переплітав її віденським діялектом». Всі присутні слухали його дуже уважно, а пізніше говорили: «Дас іст айн прехтіґер Манн», «Дас іст айн фешер Манн» тощо.

14 серпня — Митрополит виїхав кораблем «Кайзер Вільгельм» на Евхаристійний Конгрес у Монтреалі.

21 серпня — Митрополит приїхав до Нью-Йорку. Замешкав у готелі «Ст. Реґіст», а увечорі відправив Молебень у церкві св Юра.

22 серпня — Митрополит приїхав до Філядельфії, звідки до о. Лева Сембратовича до Боффало, відтак до Сиракюз й нарешті по ріці св. Лаврентія, пізніше поїздом до Монтреалю, де зупинився у парафії св. Катерини.

6 вересня — По святочнім вікритті Евхаристійного Конгресу Митрополит прийняв на авдієнції отців: Ганьова, Демаре, Жана й єпископа Аделяра Лянжевена.

По Евхаристійнім Конгресі Митрополит відвідав Чікаґо, Вайтінґ (Індіяна), знову Чікаґо, знову Вайтінг, дальше Клівленд, Піттсбурґ, МекКіспорт (Пенсильвенія) і Вірджінію.

30 вересня — Митрополит був гостем о. І. Сендецького в Олифанті, Пенсильвенія.

2 жовтня — Митрополит посвятив українську католицьку катедру у Філядельфії. З цього приводу о. Николай Ліхерій, румунський католицький священик із Семигороду, писав до редакції «Діла» ось що: «Не можу здержатись, щоб не оповісти вам про дуже важне діло, при якому я мав рідке щастя бути присутнім. Преосв. Ортинський, єпископ тутешніх греко-католицьких русинів, посвятив нині в торжественний спосіб катедру. При цім чині діяв львівський митрополит, граф Шептицький, румунський архиєпископ Ріян з Філядельфії, Апостольський нунцій з Вашінґтону Фальконіо і численний збір духовенства трьох обрядів: римського, руського й румунського. Цей акт становитиме в русько-католицькій Церкві в Сполучених Штатах незвичайно важний зворот. Російські схизматики, що пустили в рух свої рублі, понесли цілковиту моральну поразку. Єпископ Ортинський — незвичайний провідник. Його проповідь, виголошена звучним голосом, викликала в слухачів потоки сліз. Одним словом, єпископ Ортинський є правдивий єпископ-апостол, в котрім руський нарід і уніятська Церква знайшли незвичайного борця» («Діло», 15 жовтня 1919 p., стор. 4).

10 жовтня — Митрополит виїхав знову до Канади, спершу до Вінніпегу.

14 жовтня — Митрополит відвідав Сіфтон (Манітоба) і Мондер (Альберта), де посвятив церкву. В Едмонтоні він посвятив дім Сестер-Служебниць, а в церкві св. Йоакима виголосив знаменну франкомовну проповідь. Потім він відвідав Ванкувер, Йорктон, Ріджайну, Брендон, Вінніпег, Форт Вілліям, Норт Бей, Оттаву, Торонто, Монтреаль і приїхав до США.

21 жовтня — Він видав пастирський лист «Про освячуючу ласку».

30 листопада — Митрополит прийняв на авдієнції у Філадельфії 56 карпато-угорських священиків.

14 грудня — Митрополит вернувся до Львова.

1911

У січні — Митрополит перебував у першій половині місяця у Крехові.

19 січня — Митрополит відправив архиєрейську Службу Божу в Преображенській церкві у Львові, а потім узяв участь у Йорданськім поході й водосвятті на Ринку.

27 січня — Митрополит виїхав до Відня, де його вітали українські посли й ціла українська колонія. Польська преса назвала цю подорож Митрополита «політичною». Газети «Райхпост», «Цайт», «Ноє фрає Прессе», «Ноєс Вінер Таґеблятт», «Фатерлянд» і «Вінер Альґемайне Цайтунґ» писали, що Митрополит приїхав до Відня для «наладнання українсько-польських відносин». Газета «Цайт» писала: «Графа Шептицького вважають обережним, зручним і дуже енергійним політиком. З причини внутрішньої і зовнішньої політики корона прив’язує до його слова особливу увагу. В руській частині Галичини він веде з надзвичайною терпеливістю боротьбу проти русофільської агітації і втішається найбільшим довір’ям українців далеко поза границями Австрії».

Під час побуту у Відні Митрополит мав конференцію з президентом міністрів Бінертом. Про цю поїздку Митрополита подали «качки» польські газети: «Дзеннік польскі», «Слово польске» й «Газета народова».

Через поганий стан здоров’я Митрополит зложить на руки цісаря достоїнство й уряд віце-маршалка крайового сойму Галичини.

У березні — митрополит видав франко- й англомовний меморіял до канадських архиєпископів і єпископів у справі створення українського єпископства в Канаді.

(Далі буде)