(Закінчення)
В березні Митрополит побував у Лаврові.
Великдень — В цей день в митрополичій палаті відбулося Свячене. Серед гостей були: намісник Бобжинський, маршалок Бадені, архиєпископ Й. Більчевський, єпископ Бандурський та представники влади. Від українців були: д-р Кость Левицький, д-р Степан Федак, дир. Шухевич, Олександер Барвінський та ін.
15 квітня — Українські богослови відбули збори й рішили закінчити акцію проти москофілів у Духовній Семінарії. їм здавалось, що вони не могли довше терпіти поведінки москвофілів, і тому постановили виступити проти них. Цей їхній виступ не знайшов одобрення українського громадянства, а чужинці використали його на закиди в сторону Митрополита. Богослови, побачивши свою помилку й свої непродумані промахи, перепросили Митрополита листом. Вони обіцяли не робити подібного в майбутньому, але просили його усунути москвофілів із семінарії.
10 і 18 квітня — За ініціятивою Митрополита відбулися наради в справі 23 Світового Евхаристійного Конгресу у Відні, що відбувався 12-15 вересня 1912 року. В нарадах брали участь 57 товариств і редакцій. В заступстві Митрополита нарадами керував о. Туркевич. Обрано сім різних секцій.
З травня — Митрополит довершив посвячення палати Національного Музею у Львові й відправив Богослуження у великій залі.
14 травня — Митрополит виїхав на посвячення церкви у Бродках, Львівського повіту. Звідти він виїхав на канонічну візитацію у Стрийщину.
Отець Йосафат Жан, ЧСВВ, відвідав Митрополита.
29 травня — Митрополит відбув канонічну візитацію в Ходорівщині, а 30 травня відвідав українську гімназію в Рогатині.
18 червня — Цього дня «Діло» повідомляло, що «перед кількома днями в Києві, в приміщенні «Українського Клюбу» відбулися загальні збори київського «Товариства приятелів миру», на яких іменовано почесними членами двох дійсних членів — єпископа луцько-житомирського римо-католицької єпархії Л. Жарновецького й православного архиєпископа в Тулі Парфенія. Збори рішили просити Митрополита Шептицького прийняти іменування на почесного члена Товариства, тому що він поклав великі заслуги в пацифістичній діяльності серед народностей Галичини.
12 вересня — 3 приводу Евхаристійного Конгресу у Відні Митрополит був на прийнятті в Гофбургу.
18 вересня — До Львова прибув Макс, князь Саксонський. Замешкав у Духовній Семінарії. Наступного дня він від’їхав до Станиславова, а 21 вересня на виставку домашнього промислу у Коломиї.
21 вересня — До Митрополита приїхав на один місяць о. Кирило Королевський-Шарон.
6 жовтня — Митрополит посвятив Народній Дім у Кам’янці-Струмиловій.
6 листопада — Митрополит був у Відні й брав участь у нарадах австрійського єпископату, які відбувалися в палаті віденського архиєпископа. Там митрополит говорив про справи католицького університету, католицьких товариств і преси.
13 листопада — У Прилбичах помер батько Митрополита, граф Іван Шептицький. Він мав 75 років. Він був маршалком Яворівської повітової ради, послом до сойму через кілька каденцій, послом до парляменту й членом Палати Панів. У той час Митрополит був у Відні на нарадах єпископату.
16 листопада — У Брухналі відбулися похорони графа Івана Шептицького. Крім Митрополита на похоронах були: єпископи Чехович, Хомишин і Будка, 70 українських священиків, д-р Євген Олесницький, проф. В. Шухевич, д-р Степан Федак, д-р Лесь Кульчицький, о. Нижанківський і о. Фолис. Бракувало Казимира Шептицького, який у той час відбував новіціят у Баварії. Присутніми були учні української гімназії в Яворові.
15 грудня — 3 приводу ім’янин у Митрополита були делегати українських установ Львова. Були там: д-р Володимир Охримоваич, проф. Роман Залозецький, д-р Ярослав Олесницький, о. Дам’ян Лопатинський, дир. Антін Гладишовський, дир. Ярослав Вітошинський і надрадник Роман Сосновський. Промовляв проф. Залозецький.
1913
23 квітня — Митрополит прибув до Відня й мав конференцію з президентом міністрів, графом Штірком. Говорили про виборчу реформу. Митрополит відвідав також Апостольського нунція Скапенелії і міністра для Галичини Длуґоша. Преса подала неправдиві вістки, мовляв, Апостольський нунцій покликав Митрополита до Відня. На думку Митрополита, виборча реформа не є справою віри, але політично-національним питанням, тому він не добачував ніяких релігійних виборчих плянів, які мали б вплив на широкі народні маси.
24 квітня — 3 огляду на Великодний четвер Митрополит вернувся з Відня до Львова.
27 травня — Митрополит узяв участь у авдієнції в намісницькій палаті й виголосив там привіт. Крім нього там були: архиєпископ Й. Більчевський, Митрополича Капітула, священики: Тачинський, Пакиж, Чапельський і Васиневський та всі настоятелі Духовної Семінарії. Намісник Коритовський сказав, що робитиме старання, щоб між обома обрядами й народами завжди панувала згода й гармонія.
У травні 1913 року появився пастирський лист усіх українських єпископів. Цей лист обговорював справу соймових виборів і соймової виборчої реформи. Наші єпископи виступили проти москвофільських ренегатів, які в інтересі Росії не хотіли українсько-польської згоди й «ділом справедливости» задумували повалити виборчу реформу. Крім москвофілів, проти виборчої реформи були: архиєпископ Й. Більчевський, єпископи Пельчар, Сапіга, Валенґа, Теодорович, шляхтичі і вшехполяки. Газета «Напшуд» звернула особливу увагу на те, що архиєпископ Більчевський, хлопський син, був проти реформи, а граф Шептицький піддержував її.
У червні — Побуваючи в Глинянах, Митрополит Шептицький занедужав; крім перестуди, відновилася давня недуга ноги. Разом з д-ром Вічковським він повернувся автом до Львова.
У листопаді — При кінці місяця Митрополита відвідав о. Йосафат Жан, ЧСВВ.
1914
26 січня — Митрополит виголосив промову в справі соймової реформи, закликаючи українців і поляків до згоди й порушуючи також справу українського університету. 26 січня українці й поляки підписали умову в справі зміни крайового статуту й виборчої реформи до галицького сойму. Поляки погодилися також піддержати справу українського університету.
Квітень — на початку цього місяця Митрополит був у Римі, а в час Великоднього Посту відвідав Бельгію, перебуваючи в Енґієн, Лювені, де зустрівся з кардиналом Дезіре Мерсіє.
15 серпня — Митрополит написав меморандум до австрійського уряду в справі організації країни після вступлення австрійських військ в Україну.
23 серпня — Митрополит виголосив проповідь в Успенській церкві у Львові, закликаючи вірних до вірности цісареві й Українській Католицькій Церкві.
30 серпня — Російська поліція перевела обшук у митрополичій палаті.
Митрополит відвідав намісника Коритовського й довідався від нього про погане положення на фронті й про евакуацію уряду. Його намовляли виїхати зі Львова, але він відмовився. Він розумів потребу евакуації політиків, бо «політику й політичних діячів можна переносити з місця на місце, в міру потреби чи конечности. Церкви і зв’язаних з нею керманичів — ні». Тому він постановив залишитися на своєму місці, бо не може й не сміє залишити свою паству… «Провидіння керує долею всіх і Воно й нас урятує».
19 вересня — Арешт Митрополита й депортація його спершу до Києва, пізніше в Росію.
Кінець
