Хроніка життя і діяльности Митрополита Шептицького

1919

8 жовтня — Польський щоденник «Ілюстровани Кур’єр Цодзенни» назвав «безличною провокацією» обіжник Митрополита до духовенства, в якім він поручав українським священикам послуговуватися українською мовою у всіх урядових кореспонденціях з окупаційними властями.

У той час польські легіонери постійно непокоїли Митрополита ревізіями, а митропо­личу палату оточило військо, щоб не допустити Митрополита до зустрічі з Пілсудським, якому він хотів представити знущання польських військових властей над українським духовенством.

Поляки не дозволили Митрополитові виїхати до Станиславова, щоб відсвяткувати там двадцяту річницю свого єпископства.

Листопад — Отець д-р Ахіль Ратті, Апостольський Нунцій у Варшаві, вислав Митрополитові та іншим українським владикам запрошення на свою консекрацію.

Митрополит виготовив список арештованих поляками чи полонених 498 священиків і ченців і вислав його о. Йосафатові Жанові, ЧСВВ, для передачі Апостольському Нунцієві. По довгих перипетіях їх усіх звільнили. Окремим письмом Митрополит подякував Пілсудському за його інтервенцію.

1920

1 січня — Митрополита відвідав о. Йосафат Жан, ЧСВВ. Дещо пізніше Митрополит писав о. Жанові, а цей переказав Апостольському Нунцієві, що поляки переробили українську семінарську каплицю на кіно. Нунцій не хотів вірити, бо вірменський архиєпископ Теодорович говорив йому, що такого нема. Згодом нунцій Ратті інтервеніював у цій справі і поляки зліквідували кіно.

Листопад — Митрополит був у Відні, де одобрив плян домовини-релікварія на мощі св. Йосафата. На цьому релікварії є напис французькою мовою: «Дон де ля фамій Жан». (Жертва родини Жанів).

27 листопад — Митрополит виїхав із Відня до Риму. По кількох зупинках він прибув туди 16 грудня. Замешкав у манастирі ОО. Редемптористів при вул. Меруляна.

Грудень — У другій половині місяця Митрополит був у Монт-Сезар у Бельгії. Там його зустрів уперше відомий екуменіст Дом Лямберт Бодуне.

1921

17 лютого — Митрополит виголосив знаменну доповідь «Місія чернецтва у справі єдности Церков» в Орієнтальному Інституті.

20 березня — Митрополит був на похороні о. Францішка Снопка в Кромежіжі і при тій нагоді відвідав архиєпископа Антоніна Стояна.

Квітень-липень — Митрополит був у Бельгії і Голяндії.

5 липня — Митрополит виїхав до Америки. Перед виїздом він написав того дня листа. Ось він: «Виїжджаючи до Америки, хочу з Вами, Дорогі в Христі Отці і Браття, розпрощатися! Таке прощання наводить на голову годину смерти, бо не знати, чи дасть мені Бог повернути з цієї далекої подорожі. Жаль мені покидати, може на кілька місяців, єпархію, але я пересвідчений, що ліпше служу справі святої Церкви і більше можу зділати для духовного добра Вашого тією подорожжю, чим я міг би дома зділати. Лиш огляд на це добро повіреної мені частини Христового стада спонукує мене до цієї далекої і утяжливої подорожі.

Нехай Бог стереже Вас від всякого зла. В молитві, надії на Боже милосердя шукайте сили перебути тяжкі досвіди, які Бог післав нам. Вірністю Його святому законові, вірністю святим переданням наших батьків, вірністю до св. католицької Церкви заслужім на Божу благодать, на Його милосердя. Народи є сильні вірою, лиш на основах Богом даних, можемо побудувати нашу будуччину. Бог досвідчає тих, кого любить. Хрести є знаком Божої благодати. Бог упокорив нас, щоб приготовити [нас] до сповнення великої задачі, яку нам дав — тою задачею є апостольська праця для наших братів, що знаходяться в гіршому положенні, чим ми, бо не знають Христової правдивої Церкви, що є могутнім джерелом християнської родини.

Родина є будуччиною народу, школою святости і всіх християнських чеснот. Від родини почнім працю над поправою цілого життя. Та праця над поправою, покаяння потрібне нам, бо хто ж без гріха! Навернімося всі до Бога, перепрошаймо Його за всі гріхи, невірності наші, а всемогуча рука Його двигне нас. Навернімся до Нього, а Він навернеться до нас, приверне нам свою благодать!

Пишу це майже в хвилі виїзду, молитвою, серцем, гадкою я з Вами. Хотів би я душею ставати над кожною бідою, нещастям, терпінням. При хворих і умираючих, в тюрмах і в’язницях, при терплячих, над долею кожного, кожної із Вас я рад би ставати молитвою, серцем та сльозами випрошувати милосердя, пільги, сили вірности. А можу лишень здалека молитвою, гадкою летіти понад села й міста, понад хати і поля, зрошені кров’ю молодих, упавших у боях, поля, засіяні хрестами й гробами, і просити о життя, життя християнське, життя будучих поколінь. Хай Бог Вас благословить. З далекої чужини мій привіт сердечний.

Прощайте — зістаньте з Богом… Не дайте звестися з правої дороги, не слухайте ложних пророків. Тримайтеся, діти, Отців своїх духовних, не занедбуйте Церкви, молитви, тримайтеся святої своєї Матері Пречистої і Пресвятої Діви. Вона є матір’ю руської країни. Вона є нашою Матір’ю. Вона є нашою надією, радістю, силою, життям.

Писано в Антверпії, перед виїздом до Америки.

+ Андрей, Митрополит».

(із «Перед виїздом до Америки; письмо Митрополита Шептицького», «Український Вісник» (Львів), 24 липня 1921 p., стор. 1-2.

Серпень — Митрополит прибув на початку місяця до Канади. (Див «Монтреаль Ґазетте», 17-18 серпня 1921 р.)

28 серпня — Митрополит у Вінніпезі, Манітоба.

18 вересня — Митрополит брав участь у посвяченні Інституту Просвіти у Вінніпезі, Манітоба.

19 вересня — Митрополит був присутній на першій капітулі Сестер-Служебниць у Вінніпезі, Манітоба.

25 вересня — Митрополит перебував у обителі ОО.Редемптористів у Йорктон, Саскачеван.

26-27 вересня — Митрополит відвідав українську громаду в Айтуні, Саскачеван.

2 жовтня — У церкві св. Йосафата в Едмонтоні Митрополит висвятив диякона Івана-Йосафата Тимочка, ЧСВВ.

14 жовтня — Митрополит був у Сейнт Боніфас, Манітоба.

14 листопада — Митрополит був у Торонто, Онтаріо.

17 листопада — Митрополит прибув до Філядельфії, Па.

21 листопада — Митрополит був у Вашінгтоні, Д.С. Там був гостем ОО. Домініканів у католицькому університеті.

23 листопада — Митрополит був на авдієнції у президента Гардінга, відвідав також міністра торгівлі Герберта Гувера із Стейт Департмент.

28 листопада — Митрополит приїхав до Нью-Йорку.

З грудня — Митрополит проводив місією у Пассейку, Н.-Дж.

13 грудня — 3 нагоди ім’янин Митрополита відбувся бенкет у готелі «Пенсильванія» в Нью- Йорку.

21 грудня — Митрополит був у церкві св. Володимира у Скрентоні, Па.

22 грудня — Митрополит візитував парафії св. Кирила і Методія в Олифанті, Па, і св. Петра і Павла у Вілкес-Беррі, Па.

1922

22 березня — Митрополит приїхав до Ріо-де-Жанейро, Бразілія. Звідти він поїхав до Сан-Павльо, де замешкав у ОО. Бенедиктинів.

Квітень — На початку місяця Митрополит був у Курітибі, де його вітали місцевий єп. Петро Карманський, представник галицького уряду, і маси народу. З Курітиби він виїхав на колонії Марцеліна і Ґважувіра, відтак до Прудентополя, де був головний осідок ОО. Василіян.

17 квітня — Митрополит відвідав церкву в Есперансі, дальше колонії в Маркондес, Марешаль, Маллям і містечко Дорізон, де проводив нарадами українського духовенства. Опісля Митрополит побував на колоніях: Порто-Уніон, Антоніо-Кандідо, Жангада, Нова Галичина, Круз-Машадо, Антоніо-Олінто, Ірасема, Вера-Ґварані і Іраті.

31 травня — Митрополит повернувся до Курітиби, мав наради з єп. Брагою.

З червня — Митрополит виїхав із Бразілії до Аргентіни. У Апостолес він дав триденну місію, а потім відвідав колонії Азара, Тунес і Трес-Капонес.

20 липня — Митрополит виїхав із Буенос-Айрес до Америки.

7 серпня — Митрополит приїхав до і Гобокен:, Н.-Дж. кораблем Пан-Амерікен.

13 серпня — Митрополит мав Богослуження в церкві св. Юра в Нью-Йорку.

30 серпня — Митрополит проводив реколекціями для Сестер-Василіянок у Філядельфії.

1 жовтня — Митрополит приїхав до Чікаго. Виголосив проповідь у церкві св. о. Миколая. Тут він занедужав і був кілька днів у лікарні.

31 жовтня — Митрополит був на концерті хору Олександра Кошиця, а потім гостив хористів вечерею і виголосив промову.

10 листопада — Митрополит відбув розмову з державним секретарем Чарльсом Гюсом у Вашінгтоні, Д.С.

12 листопада — Митрополит попрощався у церкві св. Юра в Нью-Йорку з українською громадою. По полудні того самого дня шкільні діти влаштували у його честь прощальний концерт, після якого він від’їхав на залізничну станцію Гренд-Сентрал, звідки поїхав до Канади.

14 листопада — Митрополит, єп. Микита Будка і брат Василіянин відплили з Квебеку кораблем «Емпресс-оф-Скатленд» до Европи.

1923

18 лютого — Митрополит виголосив знаменну доповідь «Роля західніх людей у ділі з’єднання Церков» в Орієнтальному Інституті в Римі.

8 березня — Митрополит приїхав з Риму до Парижу, де разом з о. Йосафатом Жаном був на авдієнції у Жюля М. Камбона, президента Ради Амбасадорів. Камбон запевнив Митрополита, що справа Галичини буде порішена справедливо. Це було в часі, коли французький уряд був уже погодився віддати Галичину Польщі за нафту з Дрогобича. Камбон був головою компанії, яка мала перебрати видобування дрогобицької нафти.

14 березня — Митрополит одержав листа від Раймонда Пуанкаре, французького прем’єра й міністра закордонних справ.

15 березня — Митрополит був з о. Йосафатом Жаном в Авеззано Романо, італійського амбасадора в Парижі. Романо сказав їм: «Ви, українці, є жертвою теперішніх часів. Англія матиме вільну руку в нафтових справах у Мусул та в Ірані, а Франція дістане галицьку нафту».

Того таки дня Митрополит виїхав з Парижу до Риму, щоб підготовити грунт під свій поворот до Галичини.

20 липня — Митрополит приїхав до Відня. Мешкав при Францішканерплятц, 4.

22 липня — Митрополит взяв участь у інсталяції о. д-ра Мирона Горникевича на адміністратора церкви св. Варвари у Відні.

23 липня — Митрополит захворів і перебував у лікарні Братів Милосердя у Відні, де ним опікувався лікар-ігумен, його знайомий з-перед 20 років.

4 серпня — Щоб рятувати Боснію перед схизмою, Митрополит обличив о. Й. Жана як Студита і дав йому свій особистий парамент. Два дні пізніше він дав йому повновласть такого змісту: «Отець Йосафат Жан виступає в імені Студитів у всіх справах, що відносяться до манастиря в Камняниці. Андрей, Митр., 6 серпня 1923».

22 серпня — Митрополит виїхав із північної станції у Відні до Львова.

23 серпня — На кордоні поляки відчепили вагон, у якому їхав Митрополит, і спрямували його на Познань.

Справа інтернування Митрополита поляками дотепер докладно не з’ясована, а газетні відомості про неї сильно різняться від себе. Наведемо тут дві відомості. Філядельфійська газета «Де Стар Леджер» від 25 серпня 1923 р. писала про Митрополита як про в’язня Польщі, арештованого на спеціяльний наказ польського уряду. Його придержали в хвилині, коли він відважився вступити до забороненої йому Галичини, вертаючись до Львова.

Поляки закидали Митрополитові протипольську пропаганду під час його побуту в Америці, мовляв, його агенти пікетували польський консулят у Нью-Йорку й польську амбасаду у Вашінгтоні, щоб викликати настрій проти прилучення частини Галичини до Польщі. «Митрополит, — твердили поляки, — прийняв українське громадянство і є могутнім політичним провідником». Митрополитові дозволено поїхати до Варшави, але заборонено вступити до Галичини. Міністер внутрішніх справ Польщі дозволив Митрополитові поїхати до кардинала Дальбора в Познані, але не дозволено їхати до Галичини, доки він не видасть пастирського листа до вірних своїх із закликом бути льояльними до Польщі і сам не присягне на вірність польській державі.

У спогадах Івана-Лева Шептицького подано, що Митрополита несподівано інтерновано в Катовицях, тобто вагон, у якому він їхав, відчепили і пересунули на бічні рейки. Тут його держали під сторожею і не дозволяли виходити з вагону. По двох днях до нього прийшли лікар і медсестри. Так Митрополит перебував у тому вагоні два тижні. Володислав Скшиньскі, польський амбасадор у Ватикані, висловив польському урядові незадоволення Папи Пія XI і домагався звільнення Митрополита. По деяких зволіканнях поляки погодились на виїзд Митрополита до Перемишля поїздом, а звідти інкогніто автом до Львова під умовою, що він складе візиту президентові Польщі Войцеховському (див. «Церковний Календар-Альманах», 1973, Чікаґо і «Америка», 6 квітня 1976 р. стор. 3). У цих спогадах говориться також про те, що В. Скшиньскі, будучи в листопаді 1923 р. у Львові, сказав, що польський уряд плянував інтернувати Митрополита в Галичині, в одному з латинських манастирів, і взагалі не впустити його до Львова. Майстрами цього пляну були польські єпископи, які пізніше оправдували себе на різний лад або взагалі відмовлялися від своєї участи у згаданому ганебному пляні.

5 жовтня — Митрополит приїхав до Львова. Це сталося на особисту інтервенцію Папи (див. «Діло», 9 жовтня, 1923 p.).

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>