Христос

Ніс хрест на Голготу у шумі юрби,
Скривавлений, битий шаленством злоби.
Розп’явши, дивились, як смерть панівна
По тілі Його своє жниво несла;

Як корчилось тіло і біль бив з очей,—
Той біль, що розчавлює віддих грудей;
Як спрага душила палючим вогнем
І смертне конання котилось лицем.

Дивились, як мати ридала в тужбі,
Вмивалась сльозами в виснажній мольбі,
Вмлівала від болю; конав її син —
Єдиний, коханий, без тіні провин.

Скінчилася драма. Юрба розійшлась.
Затьмарилось небо, земля затряслась.
«Сконав, — говорили, — не встане гордій.
Померли спірила фантазій і мрій».

Та блиснуло чудо всесвітніх чудес:
Він силою духа із мертвих воскрес!

Світали епохи, являлись творці
Науки, мистецтва, воєнні знавці,
Та всі пішли в землю, навічним сплять сном,
Ніхто не встав з гробу — ні цар, ні Самсон.

Лиш Він встав — всесильний! Над гробом владар!
Він — цар над царями! Безсмертности Цар!

Він в душній скорботі — пахкий фіміям,
В гіркому відчаї — цілющий бальзам.
Він віри, надії й любови пуття!
Він сила воскресна! Не смерть, а життя!!!

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>