Перша поправка до Конституції США з 1791 року забороняє Конгресові встановлювати державну релігію або перешкоджати вільному сповіданню релігії. Наслідком цього є «відділення Церкви від держави», хоча така фраза й відсутня у Конституції. Загалом згадане відділення впродовж усієї історії США розуміли по-різному. Втім варто зазначити, що воно не спричинило відділення релігії від політики. Насправді навіть Церкви, які засадничо прийняли принцип відділення Церкви від держави, як-от баптисти, часом були політично активними.
Деякі коментатори, простежуючи корені принципу відділення до спадщини Джона Локка, погодилися, що американський конституційний лад надав релігії виразно приватного характеру. Тому релігію почали сприймати як недоречну в громадських справах. На думку цих коментаторів, релігія – маргіналізована, і це один із виявів загальної секуляризації суспільства. Така маргіналізація, як вони стверджували, створює можливості для суворого обмеження або й знищення релігійної свободи. Справді, в останні десятиліття були спроби виключити християнську релігію з громадського життя. Так, наприклад, під час конгресових слухань у справі затвердження призначених на посаду федерального судді кандидати-християни (але не євреї, мусульмани чи атеїсти) час до часу мусять відповідати на питання, чи їхнє вірування впливатиме на їхні рішення. На слуханнях щодо свого прийняття в члени Сьомого округу Апеляційного суду в 2017 році католичка Еммі-Конні Барретт почула від сенаторки Діани Файнстейн з Каліфорнії: «У вас зсередини голосно промовляє догма, і це непокоїть». Суддю Барретт вважають можливою наступницею судді Верховного Суду Рут Бейдер-Ґінзбурґ, яка померла 19 вересня. Тож успішні політики-католики демонструють, що вони можуть не погоджуватися із вченням Церкви.
Противники «секуляризаційної тези» визнають, що Конституція і подальша історія США спричинили низку процесів відсторонення релігії, яка справді стала «приватною». Але вони доводять, що по цьому йшла «деприватизація» релігії і підйом «громадських релігій». Нарешті, згідно з їхнім баченням, релігія залишається впливовою за умови прийняття понять сучасності та приєднання до них (а не відкидання).
Справді, не можна не погодитися з твердженням Хосе Казанови, що «релігія завжди була ключовим чинником у всіх найглибших політичних і соціальних трансформаціях в історії Сполучених Штатів». Політичні рухи, цілковито або частково натхнені християнством, відіграли важливу роль. Їхньому вивченню можна присвятити цілу книгу, але тут мусимо обмежитися коротким оглядом чотирьох прикладів.
Повністю статтю читайте у паперовій версії журналу або в електронній на сайті https://journals.ua/
