Ще ніколи Українська Католицька Церква не була в такому загрозливо-траґічному становищі, як тепер. Її може врятувати тільки патріярхат. Такі думки ми чуємо і читаємо, і здається, що вже немає таких, що були б проти створення патріярхату УКЦеркви. Навіть владика Августин Горняк у Великій Британії «в засаді піддержує постулят встановлення патріярхату. Але…»
Пригадуються слова Папи Павла VI: «але, з болем, ми прийшли до висновку, що не можливо — принаймні під цю пору створити український патріярхат». Хто ж тоді не хоче патріярхату і що саме стоїть на перешкоді, що неможливо принаймні під цю пору створити український патріярхат?
Відповідь знайдемо, коли уважно приглянемося світлині з нагоди останньої авдієнції єпископату нашої Церкви під проводом їх Блаженства Патріярха Йосифа у Святішого Отця Павла VI (з грудня 1976). З великим здивуванням ствердимо факт, що тільки шістьох наших владик брали участь у цій авдієнції. Рівночасно насувається на думку другий факт, а саме важливість висказаних Святішим Отцем слів звернених до їх Блаженства і присутніх владик: «Вас тільки шістьох, а деж інші?» Іншими словами вже на дальший плян пересуваються аргументи церковно-канонічного й політичного характеру в справі неможливости створення патріярхату Помісної УКЦеркви, а на перший фон висунено новий аргумент і то у своїй якості рішаючий: хто цього патріярхату собі бажає?
Щоб виказати безпідставність цього нового тактичного маневру Ватикану в справі визнання патріярхату Помісної УКЦеркви треба використати святкування 60-річчя священослужіння їх Блаженства Отця Йосифа в днях 28 вересня до 8 жовтня 1977 p., як Божим провидінням дану нам нагоду, щоб заманіфестувати повну солідарність і єдність нашого єпископату і мирянства в справі непохитности наших змагань за закріплення патріярхату Помісної УКЦеркви. Масові прощі до Риму мирян, священиків під проводом своїх владик з нагоди вище згаданих святкувань вибили б рішучо з рук ватиканських політиків і цей, останньо спрепарований протиаргумент.
Українське Патріярхальне Світове Об’єднання «За Єдність Церкви і Народу», яке в цьому часі відбуватиме свій річний з’їзд при співпраці Крайових Управ Т-в за Патріярхальний Устрій Помісної УКЦеркви і в контакті з створеними вже духовними і мирянськими ініціятивними комітетами заплянували ряд імпрез на терені Риму з міжнародною пресовою конференцією включно. На цій конференції УПСО займе своє становище відносно питань останньо порушених в пресі. Успішне переведення цих плянів піднесло б авторитет нашого єпископату, скріпило б єдність серед вірних, а значення нашої Церкви у Вселенській Церкві зросло б.
Очевидно, що переведення цих імпрез потягне за собою кошти, яких УПСО зі своїх скромних приходів не зможе покрити, але напевно знайдуться послідовники ідеї патріярхату, що щедрими пожертвами поможуть перевести запляновану акцію і доказати, що українці католики ідею свойого Патріярха прийняли і від неї не відступають.
